Главная » Статьи » Накази МВС (Приказы МВД)

Наказ МВС №1285 від 08.12.2016. Про затвердження Положення про психологічне забезпечення в Національній гвардії України


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ


НАКАЗ

08.12.2016
м. Київ
N 1285

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
19 січня 2017 р. за N 80/29948

Про затвердження Положення про психологічне забезпечення в Національній гвардії України

Відповідно до підпункту 30 пункту 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року N 878, та з метою організації системи психологічного забезпечення в Національній гвардії України

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про психологічне забезпечення в Національній гвардії України, що додається.

2. Головному управлінню Національної гвардії України забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на командувача Національної гвардії України.

 

Міністр
А. Б. Аваков
ПОГОДЖЕНО:
 
Міністр освіти і 
науки України
Л. М. Гриневич
В. о. Міністра охорони 
здоров'я України
У. Супрун
Президент Національної 
академії наук України 
академік НАН України
Б. Є. Патон
Міністр соціальної 
політики України
А. Рева

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства внутрішніх справ України
08 грудня 2016 року N 1285

Зареєстровано 
в Міністерстві юстиції України
19 січня 2017 р. за N 80/29948


ПОЛОЖЕННЯ
про психологічне забезпечення в Національній гвардії України


I. Загальні положення

1. Це Положення визначає організацію, систему психологічного забезпечення в Головному управлінні Національної гвардії України (далі - Головне управління НГУ), територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров'я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини).

2. Психологічне забезпечення - комплекс психодіагностичних, психоформуючих, психопрофілактичних і психокорекційних заходів, спрямованих на вивчення, формування та розвиток в особового складу Національної гвардії України (далі - НГУ) професійно важливих психічних якостей, підтримання та відновлення оптимальних психічних станів, необхідних для успішного виконання службово-бойових завдань, збереження високого рівня психологічної безпеки та психологічного стану, запобігання виникненню професійної деформації.

3. У цьому Положенні терміни вживаються в таких значеннях:

декомпресія - форма психологічної реабілітації військовослужбовців, які перебували в екстремальних (бойових) умовах службово-бойової діяльності, яка складається із комплексу заходів фізичного і психологічного відновлення організму людини та проводиться з метою поступової реадаптації військовослужбовців до звичайних умов життєдіяльності, запобігання розвитку у них психологічних травм;

екстремальні (бойові) умови - умови службово-бойової діяльності особового складу, що знижують психологічну безпеку, загрожують життю і здоров'ю людей та спричиняють вплив стрес-факторів (безпосередня загроза для життя, поранення, застосування зброї на ураження, присутність при загибелі людей, робота із залишками тіл, перебування в заручниках чи полоні, фізичне, психологічне та сексуальне насильство), унаслідок чого підвищується тривожність, емоційна напруженість, створюється психотравмуючий вплив на психіку людини;

поліграф - різновид психофізіологічної апаратури, що використовує комплексну багатоканальну комп'ютерну методику реєстрації змін психофізіологічних реакцій людини на певні психологічні стимули;

посилена психологічна увага - система комплексних заходів психологічного характеру, що здійснюються з визначеною групою осіб, які потребують першочергової психологічної допомоги у зв'язку з особливостями впливу на них стресогенних факторів службової і позаслужбової діяльності та навчально-виховного процесу, з метою своєчасної профілактики і попередження надзвичайних подій серед особового складу, підвищення рівня його адаптаційних можливостей до умов службово-бойової діяльності та забезпечення психологічного благополуччя, збереження психічного і фізичного здоров'я, запобігання службовому та побутовому травматизму;

професійно-психологічний відбір - безперервний керований процес, що включає комплекс психодіагностичних заходів щодо виявлення рівня розвитку професійно важливих якостей особистості та визначення рівня придатності кандидатів для проходження військової служби за контрактом та служби у військовому резерві, участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки в складі національного персоналу або національного контингенту, навчання у вищих військових навчальних закладах (навчальних військових частинах (центрах), призначення кандидатів на керівні посади, а також прогнозування подальшої службово-бойової діяльності військовослужбовців за обраною військовою спеціальністю;

психологічна допомога - вид допомоги, що надається людині чи групі людей для відновлення необхідної якості психологічних станів, покращення функціонування психічних процесів, поведінки, спілкування та їх реалізації в груповій діяльності;

психологічна експрес-діагностика - швидка оцінка індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців з метою встановлення ступеня їх відповідності вимогам та умовам виконання службових обов'язків, контроль за психоемоційним станом військовослужбовців і визначення необхідності в наданні відповідної психологічної підтримки, допомоги;

психологічна підтримка - система соціально-психологічних, психолого-педагогічних засобів, способів і методів допомоги особі з метою оптимізації її психоемоційного стану в процесі формування здібностей і самосвідомості, спрямування зусиль особи на реалізацію власної професійної діяльності;

психологічна просвіта - систематичне та організоване розповсюдження серед особового складу психологічної інформації з метою формування у нього розуміння закономірностей функціонування людської психіки і поведінки людей в екстремальних умовах, формування знання шляхів і способів управління можливостями власної психіки, надання самодопомоги і першої психологічної допомоги іншим військовослужбовцям, а також готовності і бажання отримувати професійну психологічну допомогу в разі потреби;

психологічна реабілітація - система заходів, спрямованих на збереження, відновлення та корекцію психологічних станів, необхідних для забезпечення оптимального рівня боєздатності військовослужбовців, які були піддані впливу психотравмуючих стрес-факторів, а також створення сприятливих умов для подальшого успішного виконання ними службово-бойових завдань;

психологічне інформування (інструктаж) - форма проведення професійно-психологічної підготовки особового складу перед виконанням службово-бойового завдання, що передбачає формування командирами (начальниками) у військовослужбовця образу майбутніх дій і можливих надзвичайних ситуацій; створення необхідної психологічної установки, готовності, емоційного настрою на ефективне виконання службово-бойових завдань; зняття надлишкової психологічної напруги;

психологічне консультування - комплекс заходів, які застосовуються (за необхідності) для надання військовослужбовцям психологічної інформації, емоційної підтримки і уваги до їхніх переживань, що допомагають прийняти усвідомлене рішення та оцінити психологічні ресурси щодо бажаних поведінкових змін, допомоги, спрямованої на усвідомлення впливу стрес-факторів, розширення самосвідомості та підвищення психологічної компетентності, зміну ставлення до проблеми, підвищення стресової та кризової толерантності, відповідальності, засвоєння нових моделей поведінки;

психологічне моделювання - форма проведення професійно-психологічної підготовки особового складу, яка полягає в наданні керівниками занять ввідних даних щодо створення реалістичного образу, тактики дій, бойових можливостей імовірного противника чи правопорушників, створення фізичних і психічних навантажень, характерних для виконання службово-бойових завдань;

психологічний супровід виконання службово-бойових завдань - комплекс заходів з підтримання оптимального стану психологічного здоров'я військовослужбовців під час виконання ними службово-бойових завдань шляхом формування їх психологічної стійкості до впливу стресових чинників, психологічної готовності до виконання завдань служби за призначенням та запобігання виникненню негативних психологічних станів;

психопрофілактика - комплекс організаційних, службових, правових, просвітницьких, соціально-економічних, психологічних та медичних заходів, спрямованих на попередження виникнення та розвитку психічних розладів, негативних психологічних станів за допомогою створення сприятливих психологічних умов для навчання, виконання службово-бойових завдань, попередження психологічного виснаження, зниження рівня психологічної безпеки особистості, професійного вигорання та деформації особового складу, надання психологічної підтримки військовослужбовцям, особливо в період їх адаптації до військової служби, та військовослужбовцям, віднесеним до групи посиленої психологічної уваги, з метою забезпечення їх високої працездатності та ефективності службово-бойової діяльності;

соціально-психологічний клімат (далі - СПК) військового колективу - сукупність характеристик стану групової психіки, ставлення військовослужбовців до умов і характеру службово-бойової діяльності підрозділу, колег по службі, командирів (начальників).

4. Система психологічного забезпечення в НГУ складається з таких елементів:

суб'єкти психологічного забезпечення;

об'єкти психологічного забезпечення;

напрямки психологічного забезпечення.

5. Суб'єктами психологічного забезпечення в НГУ є підрозділи психологічної служби (відділ, відділення, служби) та посадові особи, які входять до їх складу (далі - психологи).

6. Об'єктами психологічного забезпечення в НГУ є військовослужбовці та працівники (далі - особовий склад), резервісти НГУ, члени їх сімей, а також кандидати для проходження військової служби (навчання) та служби у військовому резерві НГУ.

7. Напрямами психологічного забезпечення визначаються:

професійно-психологічний відбір;

професійно-психологічна підготовка;

психологічний супровід виконання службово-бойових завдань;

вивчення соціально-психологічного клімату у військових колективах, психологічна оцінка надзвичайних подій;

психопрофілактика, психологічна допомога та реабілітація, професійна підтримка психологів.

8. Основними завданнями психологічного забезпечення є:

організація та проведення професійно-психологічного відбору кандидатів для проходження військової служби в НГУ, для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки в складі національного персоналу або національного контингенту, навчання у вищих військових навчальних закладах (навчальних військових частинах (центрах)), військовослужбовців перед призначенням на вищі посади;

надання допомоги командирам (начальникам) військових частин з питань створення ефективної системи підтримання психологічної готовності, стійкості та надійності особового складу для виконання службово-бойових завдань;

організація та проведення професійно-психологічної підготовки особового складу з урахуванням специфіки та умов виконання завдань служби;

упровадження новітніх психологічних і психотренінгових технологій, зокрема за напрямами службово-бойової діяльності, у тому числі із застосуванням комп'ютерної техніки (автоматизованих психодіагностичних комплексів, поліграфів, приладів зворотного біологічного зв'язку), для вивчення, оцінки і прогнозування професійної діяльності особового складу;

проведення соціометричних та соціально-психологічних досліджень військових колективів, вивчення та моніторинг соціально-психологічного клімату у військових колективах, рейтингу і стилю керівництва посадових осіб та надання рекомендацій командирам (начальникам) щодо формування необхідного рівня їх сприйнятливості, згуртування колективу, створення обстановки високої вимогливості і взаємодопомоги;

здійснення психологічного аналізу причин та умов травматизму, суїцидів (спроб суїцидів), загибелі особового складу НГУ та підготовка рекомендацій щодо їх попередження;

проведення психопрофілактичної роботи, спрямованої на збереження, зміцнення і відновлення психологічної безпеки та психологічного здоров'я особового складу, попередження виникнення соціально-психологічної та особистісної дезадаптації;

виконання комплексу заходів психологічної допомоги, підтримки та реабілітації військовослужбовців, які постраждали внаслідок дії службово-бойових стрес-факторів, перебували в екстремальних (бойових) умовах, застосовували зброю на ураження;

науково-дослідницьке та методичне супроводження виконання основних завдань підрозділами психологічної служби.

II. Організаційна структура та основні завдання психологічної служби НГУ

1. До підрозділів психологічної служби НГУ належать:

відділ психологічного забезпечення Головного управління НГУ;

відділення (групи) психологічного забезпечення, психологи військових частин НГУ;

науково-дослідна лабораторія психологічного супроводження службово-бойової діяльності НГУ науково-дослідного центру Національної академії НГУ.

2. Керівництво відділом психологічного забезпечення Головного управління НГУ здійснює начальник, який підпорядковується заступникові командувача Національної гвардії України (по роботі з особовим складом).

Відділення (групу) психологічного забезпечення, психологічну службу військової частини НГУ очолює начальник, який підпорядковується заступникові командира (начальника) військової частини по роботі з особовим складом, а з питань психологічного забезпечення - начальникові відділу психологічного забезпечення Головного управління НГУ.

3. Керівництво підрозділом психологічної служби, що здійснює начальник відділу (відділення, групи), полягає в:

організації та забезпеченні діяльності підрозділу психологічної служби, виконанні ним законодавства;

інформаційному та науково-методичному забезпеченні заходів психологічного забезпечення службово-бойової діяльності;

вивченні, узагальненні та поширенні передового досвіду з питань психологічного забезпечення службово-бойової діяльності та своєчасному вжитті відповідних заходів;

підборі, професійній підготовці, атестації психологів.

4. Штатна чисельність психологів вищих військових навчальних закладів, військових частин визначається залежно від допустимих норм службового навантаження (кількості особового складу) на одного психолога:

за напрямами професійно-психологічної підготовки, психологічного супроводу виконання службово-бойових завдань, вивчення соціально-психологічного клімату у військових колективах - не більше 400 осіб штатної чисельності особового складу в мирний час та не більше 300 - у воєнний (особливий) період, крім окремо дислокованих батальйонів та окремих загонів спеціального призначення, незалежно від штатної чисельності особового складу;

за напрямом професійно-психологічного відбору - не більше 20 осіб на день;

за напрямом психологічного консультування, реабілітації - не більше 15 осіб на день.

5. На посади керівників підрозділів психологічної служби НГУ призначаються фахівці, які мають вищу освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам:

начальник відділу психологічного забезпечення Головного управління НГУ - освітній ступінь магістра, спеціалізація - психологія, загальний стаж на посадах психологічної служби - не менше трьох років;

начальник відділення (групи) психологічного забезпечення, психологічної служби військової частини - освітній ступінь магістра, спеціалізація - психологія, загальний стаж на посадах психологічної служби - не менше двох років.

6. На посади психологів призначаються особи, які мають вищу освіту за спеціалізацією "психологія", за поданням командирів (начальників) військових частин після обов'язкового погодження кандидатури з начальником відділу психологічного забезпечення Головного управління НГУ.

7. Організація методичної підготовки психологів покладається на начальника відділу психологічного забезпечення Головного управління НГУ. Порядок її проведення визначається командувачем Національної гвардії України.

8. Свою діяльність підрозділи психологічної служби НГУ організовують на підставі планів психологічного забезпечення службово-бойової діяльності військової частини на рік.

9. Службові документи, рекомендації та висновки психологів, які містять інформацію про результати професійно-психологічного відбору, кількісний склад, причини зарахування особового складу до групи посиленої психологічної уваги та роботи, що здійснюється з цією категорією, вивчення соціально-психологічного клімату у військових колективах, індивідуально-психологічних особливостей особового складу, є інформацією з обмеженим доступом та мають гриф "Для службового користування".

10. Інформація про результати психологічного вивчення військовослужбовців, що є в розпорядженні психологів, підлягає розголошенню лише у випадках, передбачених законодавством.

11. Залучення психологів до інших видів діяльності, що не пов'язані з їх обов'язками, забороняється.

12. Професійне втручання в роботу психолога можливе лише з боку психолога психологічної служби НГУ вищого рівня, наділеного відповідними повноваженнями.

13. Рекомендації психолога можуть бути відмінені спеціальною комісією, що складається із старших за посадою висококваліфікованих психологів та призначається наказом (розпорядженням) командувача Національної гвардії України, начальника територіального управління НГУ.

14. Психологи можуть бути членами громадських об'єднань, крім об'єднань, статутні положення яких суперечать засадам діяльності НГУ, а також брати участь у їх роботі у вільний від обов'язків військової служби час.

15. Командири (начальники) військових частин створюють психологам відповідні умови для збереження інформації з обмеженим доступом, матеріально-технічного забезпечення психологічної служби.

Для здійснення професійної діяльності психологам виділяються окремі робочі кабінети, персональна електронно-обчислювальна техніка, аудіо- та відеотехніка, засоби зв'язку та організаційна техніка, програмне забезпечення, допоміжні технічні засоби згідно з нормами належності.

16. Психологам під час виконання ними функціональних обов'язків для досягнення максимальної ефективності і результативності проведення заходів психологічного забезпечення дозволяється носіння цивільного одягу.

III. Професійно-психологічний відбір

1. Організація та керівництво професійно-психологічним відбором у НГУ покладається на відділ психологічного забезпечення Головного управління НГУ. Проведення професійно-психологічного відбору у військових частинах покладається на психологів військових частин.

2. Професійно-психологічний відбір проходять кандидати (далі - кандидати):

для проходження військової служби за контрактом;

для призначення на керівні посади та посади, за якими передбачено виконання обов'язків з обліку товарно-матеріальних цінностей;

з числа цивільної молоді та військовослужбовців, які виявили бажання навчатися у вищих військових навчальних закладах та навчальних військових частинах (центрах) НГУ;

для проходження служби у військовому резерві;

з числа військовослужбовців, які виявили бажання проходити службу в складі підрозділів, що залучаються до міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки в складі національного персоналу або національного контингенту.

3. Професійно-психологічний відбір проводиться шляхом поглибленого психологічного вивчення кандидатів з використанням методів соціально-психологічного вивчення, психологічного та психофізіологічного обстеження.

Соціально-психологічне вивчення передбачає оцінку умов виховання і розвитку особистості, її професійної спрямованості, емоційно-вольових якостей, організаторських здібностей, особливостей спілкування і поведінки в колективі.

Психологічне та психофізіологічне обстеження (тестування) передбачає оцінку пізнавальних психічних процесів (сприйняття, увага, пам'ять, мислення), властивостей нервової системи (сила, рухливість, лабільність, урівноваженість) і психомоторики, психологічних особливостей особистості (темперамент, характер, здібності).

4. Методики та форми психологічних досліджень, психодіагностичний інструментарій та його програмне забезпечення впроваджуються відділом психологічного забезпечення Головного управління НГУ після їх відповідного наукового обґрунтування науково-дослідним центром Національної академії НГУ.

5. Професійно-психологічний відбір кандидата здійснюється після попереднього вивчення його даних посадовими особами підрозділу, до якого відбирається кандидат, а також за направленням кадрового органу (до проходження військово-лікарської комісії).

6. Поглиблене психологічне вивчення проводиться за етапами:

узагальнення соціально-демографічних даних і особливостей соціалізації особистості кандидата;

вивчення стилю керівництва та особливостей соціально-психологічного клімату в підпорядкованому військовому колективі (при призначенні на керівну посаду);

інструктаж перед проходженням психологічного тестування кандидата та отримання письмової згоди щодо проходження поглибленого психологічного вивчення;

психологічне інтерв'ю кандидата для визначення мотивів призову на військову службу за контрактом, проходження навчання (призначення на посаду), а також установлення психотравмуючих факторів та наслідків їх впливу на особистість;

психологічне тестування;

узагальнення результатів психологічного тестування та підготовка довідки з висновком і рекомендаціями;

доповідь про результати професійно-психологічного відбору кандидата на атестаційній комісії військової частини, надання довідки представнику кадрового органу військової частини під підпис;

облік результатів професійно-психологічного відбору в картці психологічного супроводу кандидата, військовослужбовця.

7. Під час проведення професійно-психологічного відбору може використовуватися поліграф (за письмовою згодою кандидата).

8. На підставі узагальнених результатів поглибленого психологічного вивчення психолог готує довідку з одним із таких висновків:

рекомендується;

не рекомендується.

9. Для проходження військової служби або навчання не може бути прийнятий кандидат, який має психологічні протипоказання згідно з Переліком психологічних та інших протипоказань, наявність яких унеможливлює проходження служби (навчання) у Національній гвардії України (додаток), та за результатами висновку професійно-психологічного відбору "не рекомендується".

10. У разі визначення психологом негативного результату психологічного тестування допуск до повторного його проходження здійснюється в будь-який інший день, але не більше двох разів.

11. З метою проведення професійно-психологічного відбору у військових частинах можуть обладнуватися класи психологічного (психофізіологічного) тестування.

IV. Професійно-психологічна підготовка

1. Професійно-психологічна підготовка - комплекс взаємопов'язаних заходів, що здійснюються у загальній системі бойової та спеціальної (професійної) підготовки особового складу НГУ і безпосередньо в процесі службово-бойової діяльності та спрямовані на формування й розвиток психологічних та фізіологічних якостей військовослужбовців для ефективного виконання ними службово-бойових завдань з урахуванням їх специфіки та умов.

2. Професійно-психологічна підготовка особового складу здійснюється з метою психологічної просвіти особового складу щодо психофізіологічних процесів, які відбуваються в організмі людини в умовах небезпеки, загрози життю, формування навичок регуляції (саморегуляції) психоемоційного стану, порядку отримання (надання) психологічної допомоги (самодопомоги), а також психологічної стійкості до впливу характерних для службової діяльності психотравмуючих факторів формування згуртованості військового колективу додаткового психофізіологічного вивчення якостей військовослужбовців в умовах психічного та фізичного навантаження.

3. Основні завдання професійно-психологічної підготовки полягають у:

навчанні особового складу методам розпізнавання негативних психологічних станів (розладів), прийомам самоконтролю та саморегуляції власного психоемоційного стану;

формуванні у військовослужбовців психологічної готовності та стійкості до психотравмуючих факторів екстремальних (бойових) умов;

профілактиці колективних форм страху, асоціальної поведінки;

згуртуванні військового колективу підрозділу, військового наряду;

створенні передумов високої бойової активності особового складу;

адаптації військовослужбовців до екстремальних (бойових) умов, їх навчанні основним способам психологічного самозахисту;

підвищенні рівня теоретичних знань, удосконаленні практичних умінь та навичок військовослужбовців з надання першої психологічної допомоги (самодопомоги) щодо попередження психотравмування, виявленні ознак психологічних травм;

реадаптації, фізичному та психологічному відновленні особового складу після виконання службово-бойових завдань в екстремальних умовах.

4. Основними формами та суб'єктами професійно-психологічної підготовки особового складу НГУ є:

практичні тренінгові заняття - проводяться психологами в загальній системі бойової та спеціальної підготовки як окрема навчальна дисципліна;

психологічні лекторії - проводяться психологами, офіцерами по роботі з особовим складом;

психологічне моделювання - проводиться керівниками занять бойової та спеціальної підготовки;

психологічне інформування (інструктаж) - проводиться командирами підрозділів і військових нарядів, начальниками варт перед виконанням службово-бойових завдань;

психологічний тренінг - проводиться психологами.

5. Планування, облік професійно-психологічної підготовки здійснюються в загальній системі бойової і спеціальної підготовки особового складу НГУ.

6. Навчальні теми, рівні професійно-психологічної підготовки особового складу розподіляються за службово-бойовими завданнями, які покладаються на підрозділ, та за військово-обліковими спеціальностями.

7. Обов'язковим елементом підсумків професійно-психологічної підготовки є рефлексія (психологічна оцінка й аналіз дій особового складу, контроль психологічного стану тих, хто навчається), дебрифінг, психологічне консультування.

8. Для проведення заходів професійно-психологічної підготовки у військових частинах можуть обладнуватися психотренінгові комплекси та психологічні смуги.

V. Психологічний супровід виконання службово-бойових завдань

1. Психологічний супровід виконання особовим складом службово-бойових завдань здійснюється з метою:

оцінки психологічної готовності особового складу до виконання службово-бойових завдань;

комплектування варт, військових нарядів, підрозділів з урахуванням соціально-психологічних чинників, які здатні впливати на результати спільної діяльності особового складу, що входить до їх складу, підготовки та надання відповідних рекомендацій командирам (начальникам);

моніторингу психологічного стану особового складу під час виконання службово-бойових завдань;

аналізу психологічних аспектів тактики дій противника та можливого впливу тактичних рішень на психологічний стан і поведінку військовослужбовців;

психологічного аналізу чинників та факторів службово-бойової діяльності, причин та умов виникнення психологічних травм в особового складу, підготовки пропозицій щодо їх запобігання та усунення;

психологічної підтримки та допомоги військовослужбовцям, які зазнали впливу стрес-факторів під час виконання службово-бойових завдань в екстремальних умовах;

захисту військовослужбовців від інформаційно-психологічного впливу;

розроблення та надання рекомендацій командирам (начальникам) підрозділів, військових нарядів щодо дотримання оптимальних норм навантаження, контролю бойового стресу, відпочинку особового складу;

безпосередньої участі в переговорах, а також підготовки рекомендацій посадовим особам, які задіяні до переговорів з місцевим населенням, правопорушниками, противником;

підготовки психологічного портрета правопорушників;

проведення психологічних, соціально-психологічних та військово-соціологічних досліджень, підготовки пропозицій щодо оптимізації соціально-психологічних процесів у військових колективах;

здійснення психологічного проектування щодо встановлення психологічної моделі ведення бойових дій, психологічних особливостей виконання завдань служби, прогнозування психогенних втрат серед особового складу, вивчення психотравмуючих факторів екстремальних (бойових) умов;

підготовки пропозицій щодо направлення військовослужбовців на психологічну реабілітацію, позачерговий огляд лікарем-психіатром та щодо евакуації з району виконання службово-бойових завдань.

2. Перевірка психологічної готовності особового складу до виконання службово-бойових завдань здійснюється у формі експрес-діагностики, поглибленого психологічного вивчення.

3. Експрес-діагностика проводиться з:

військовослужбовцями, яких планується призначити для виконання службово-бойових завдань зі зброєю, - перед отриманням табельної зброї;

військовослужбовцями, які перебували в екстремальних (бойових) умовах та зазнали впливу бойових стрес-факторів;

військовослужбовцями, у яких мали місце ознаки психологічної дезадаптації або відбулися значні стресові життєві події, - перед виконанням ними службових завдань;

військовослужбовцями, які здійснили надзвичайну подію (або були її свідками), допустили порушення військової дисципліни, законності (або підозрюються в їх здійсненні).

4. Поглиблене психологічне вивчення військовослужбовців, які допускаються до несення служби зі зброєю, проводиться не менше одного разу на рік.

5. Для проведення заходів психологічного супроводу виконання особовим складом службово-бойових завдань створюються:

у районах виконання службово-бойових завдань - мобільні групи психологічної підтримки;

у пунктах тимчасової дислокації військових частин (підрозділів) - пункти психологічної допомоги.

Порядок організації психологічного супроводу виконання службово-бойових завдань з урахуванням специфіки та умов службово-бойової діяльності особового складу визначається у встановленому законодавством порядку.

6. Психологічна підтримка, допомога військовослужбовцям, які зазнали впливу стрес-факторів в екстремальних (бойових) умовах, надаються в безпечному місці із забезпеченням умов ізоляції від надлишкової уваги оточуючих.

VI. Вивчення соціально-психологічного клімату у військових колективах та психологічна оцінка надзвичайних подій

1. Вивчення соціально-психологічного клімату у військових колективах підрозділів НГУ здійснюється психологами НГУ з використанням визначених методів соціально-психологічних досліджень з метою встановлення сукупності психологічних факторів, що активно впливають на ефективність службово-бойової діяльності підрозділу, характеристик стану групової психіки, ставлення військовослужбовців до умов і характеру службово-бойової діяльності підрозділу, колег по службі, командирів (начальників), стилю керівництва, групового згуртування, а також надання консультативної допомоги командирам у формуванні необхідного сприятливого соціально-психологічного клімату.

2. Організацію та керівництво вивчення СПК у військових колективах, психологічну оцінку надзвичайних подій у НГУ здійснює відділ психологічного забезпечення Головного управління НГУ, відділення психологічного забезпечення територіальних управлінь (бригад).

3. Вивчення СПК у підрозділах проводиться психологами НГУ з використанням таких методів соціально-психологічних досліджень:

спостереження;

експеримент;

інтерв'ю (за письмовою згодою військовослужбовця);

контент-аналіз;

анкетне опитування;

соціометрія;

референтометрія;

психологічне тестування.

4. До вивчення СПК військового колективу методом соціометрії залучається 100 % особового складу підрозділу. Анкетне опитування здійснюється на основі репрезентативної вибірки.

5. Вивчення СПК військового колективу проводиться за етапами:

аналіз результатів вивчення СПК, що проводилося протягом останніх двох років;

ознайомлення з результатами службово-бойової діяльності, станом військової дисципліни особового складу військової частини (підрозділу);

ознайомлення із зверненнями особового складу на адресу командування військової частини;

проведення соціально-психологічних досліджень;

узагальнення результатів вивчення СПК;

доповідь командирові (начальникові) військової частини про результати вивчення СПК та надання пропозицій щодо його оптимізації;

проведення загальних зборів з особовим складом військових колективів, які підлягали вивченню, із наданням командуванням військової частини відповідей на проблемні питання.

6. Матеріали з узагальненими результатами вивчення СПК зберігаються в діловодстві військової частини протягом двох років.

7. Психологічна оцінка надзвичайних подій здійснюється психологами НГУ шляхом їх залучення до проведення службового розслідування за фактами:

суїцидів і суїцидальних спроб (далі - суїцид) серед особового складу;

виникнення конфліктних відносин у колективі, що містять ознаки загрози життю та здоров'ю військовослужбовців, які можуть перешкоджати виконанню службових завдань.

8. Вивчення психологічних аспектів надзвичайних подій складається з таких етапів:

аналіз документів (ознайомлення з особовою справою особи, яка скоїла суїцид чи причетна до конфлікту, копіями медичних довідок, висновками психологічних обстежень та вивчення соціально-психологічного клімату у військових колективах, службовою характеристикою цієї особи, попередніми результатами медичної експертизи про причини смерті);

аналіз інформації про причини, умови, обставини суїциду чи конфлікту;

вивчення механізму скоєння суїциду (у хронологічній послідовності);

аналіз стану психопрофілактичної роботи з особовим складом підрозділу;

складання психологічного портрета особи, яка скоїла суїцид чи причетна до конфлікту;

складання довідки про психологічні аспекти суїциду чи конфлікту, яка долучається до матеріалів службового розслідування.

9. За результатами вивчення психологічних аспектів причин та обставин надзвичайних подій, суттєвих конфліктних відносин у колективі психолог складає довідку, яка долучається до матеріалів службового розслідування.

VII. Психопрофілактика, психологічна допомога та реабілітація

1. З метою диференційованого розподілу заходів первинної психопрофілактики утворюється група посиленої психологічної уваги (далі - ГППУ) шляхом визначення (вибірки) кола осіб, які потребують першочергової психологічної допомоги у зв'язку з особливостями впливу на них стрес-факторів службово-бойової і позаслужбової діяльності.

2. До ГППУ зараховуються особи, які потребують додаткових індивідуальних заходів первинної психопрофілактики.

3. Рішення про зарахування військовослужбовця до ГППУ приймається начальником підрозділу психологічної служби військової частини за наявності підстав та письмового звернення:

психолога підрозділу психологічної служби військової частини, який безпосередньо здійснює заходи психологічного забезпечення;

командира (начальника) військової частини (підрозділу), заступника командира (начальника) військової частини по роботі з особовим складом;

особисто військовослужбовця.

4. Підставою для прийняття рішення щодо зарахування військовослужбовця до ГППУ є:

1) застосування військовослужбовцем вогнепальної, холодної зброї, спеціальних засобів;

2) перебування військовослужбовця в екстремальних ситуаціях (бойових умовах), пов'язаних із загибеллю, пораненням, травмуванням людей;

3) виявлення за результатами психологічної діагностики у військовослужбовця негативного психоемоційного стану;

4) труднощі, пов'язані з процесом адаптації до умов службової діяльності;

5) ознаки формування соціально-психологічної дезадаптації особистості;

6) систематичні порушення військової дисципліни, відхилення від загальноприйнятих норм поведінки на службі та в побуті;

7) труднощі у формуванні міжособистісних стосунків, яскраво виражена схильність до конфліктів, що викликає погіршення соціально-психологічного клімату у військовому колективі;

8) підвищена хворобливість, часта відсутність на службі через стан здоров'я, скарги на самопочуття;

9) зловживання алкоголем, уживання наркотичних, токсичних речовин чи психотропних речовин та препаратів, у тому числі і медичних, без припису лікарів;

10) передсуїцидальна поведінка, висловлювання намірів покінчити життя самогубством або наявність в анамнезі суїцидальних спроб;

11) схильність до невротичних та депресивних реакцій;

12) акцентуації характеру, які обумовлюють виражені негативні риси особистості;

13) перенесення психотравмуючих ситуацій, пов'язаних із службово-бойовою діяльністю, смертю родичів, товаришів, близьких людей, розірванням шлюбу;

14) наявність ознак гострої стресової реакції під час (після) виконання службово-бойових завдань в екстремальних (бойових) умовах;

15) особисте звернення військовослужбовця за психологічною допомогою до психолога;

16) згідно з рекомендаціями лікаря-психіатра за результатами проведення попереднього, періодичного, позачергового оглядів.

5. Військовослужбовців, віднесених до ГППУ, залежно від підстав їх зарахування умовно розподіляють за такими напрямами психопрофілактики:

1) службовий - робота з особами, які виконували завдання служби в екстремальних (бойових) умовах з підвищеним ризиком для життя та здоров'я під постійним впливом стресогенних факторів;

2) службово-дисциплінарний - робота з особами, які систематично порушують військову дисципліну, мають низькі показники у службово-бойовій діяльності та навчанні, професійній, бойовій та спеціальній підготовці;

3) сімейно-побутовий - робота з військовослужбовцями (з членами їх сімей), які мають конфліктні стосунки в сім'ї, розривали шлюб, мають на утриманні важкохворих членів родини, пережили смерть близьких людей;

4) соціально-психологічний - робота з особами, які мають труднощі в адаптації до умов військової діяльності, конфліктні стосунки з командирами та колегами по службі, мають відхилення в поведінці, схильні до азартних ігор, відомі випадки суїцидальної поведінки серед їхніх близьких родичів;

5) психологічний (психосоматичний) - робота з особами, які за підсумками психологічної діагностики отримали негативні результати та у яких виявлено несприятливий психоемоційний стан, акцентуації характеру або схильність до невротичних і депресивних реакцій, які висловлюють скарги на самопочуття, тривалий час перебувають на лікарняному, підвищено хворобливі, або особи, які зловживають алкоголем або вживають наркотичні, токсичні речовини чи психотропні препарати, а також за рекомендаціями лікаря-психіатра.

6. За наявності двох і більше осіб з подібними проблемами психологічного характеру психолог має право об'єднати таких осіб у відповідні групи та надалі здійснювати з ними групову психокорекцію.

7. Командири (начальники) мають право на підставі рекомендацій психолога тимчасово звільняти військовослужбовців, які зараховані до ГППУ, від виконання службових обов'язків у складі військових нарядів, чергувань для надання їм психологічної допомоги та здійснення заходів психопрофілактики, психологічної реабілітації з подальшим прийняттям рішення щодо їх допуску до самостійного несення служби (несення служби зі зброєю).

8. З військовослужбовцями, віднесеними до ГППУ, психологи проводять такі заходи:

аналіз інформації про соціалізацію особистості, про її біографічні дані, особливості родинних стосунків, соціально-побутових умов;

поглиблене психологічне вивчення;

установлення індивідуальної оцінки стану військової дисципліни, характеристик безпосередніх командирів, товаришів по службі, членів сім'ї; консультування;

вивчення особливостей актуальної проблеми, що виникла;

первинна психопрофілактика, психокорекція, психологічна реабілітація.

9. Психолог повинен повідомити під особистий підпис військовослужбовця про зарахування його до ГППУ, пояснити підстави зарахування і порядок здійснення з ним подальшої профілактики, скласти детальний план індивідуальної психопрофілактичної роботи, у якому визначити орієнтовну кількість годин, основні завдання психокорекційної роботи та бажаний результат, і затвердити його у начальника психологічної служби військової частини.

10. У разі відмови військовослужбовця від здійснення стосовно нього психокорекційних заходів керівник підрозділу психологічної служби в письмовій формі інформує про це командира (начальника) військової частини з метою прийняття рішення про допуск військовослужбовця до самостійного виконання завдань служби (несення служби зі зброєю).

11. Загальний термін перебування військовослужбовця в ГППУ та обсяг заходів психологічної роботи визначаються психологом, який безпосередньо їх здійснює, та залежить від загального психологічного стану особи і результатів проведеної психокорекційної роботи (як правило, не більше одного року).

12. Інформація про зарахування військовослужбовця до ГППУ, результати проведеної психокорекції, а також результати подальших психодіагностичних вивчень фіксуються психологом у картці психологічного супроводу військовослужбовця.

13. Підставою для виключення військовослужбовця з ГППУ є:

успішне здійснення заходів психопрофілактики та отримання позитивних і стійких змін у психоемоційному стані, навчальній та службово-бойовій діяльності чи поведінці особи як на службі, так і в побуті;

позитивні результати повторної психодіагностики;

адаптація до умов служби, навчання, що проявляється в результатах навчання та виконання завдань служби, характеристиці безпосередніх командирів (начальників).

14. Рішення про виключення військовослужбовця з ГППУ приймається психологом, який зарахував його до ГППУ та завершив сплановані психопрофілактичні заходи, оформлюється в картці психологічного супроводу військовослужбовця та повідомляється військовослужбовцю.

15. Результати психопрофілактичної роботи з військовослужбовцем, якого віднесено до ГППУ, надаються його командирам (начальникам) у вигляді рекомендацій.

16. Надання психологічної допомоги особам, віднесеним до ГППУ, здійснюється у спеціально обладнаних кімнатах психологічної роботи, психотренінгових комплексах військових частин, медичних реабілітаційних центрах НГУ.

17. Психологічна реабілітація військовослужбовців є обов'язковою складовою заходів з відновлення бойової готовності (боєздатності) військових частин (підрозділів).

18. Особовий склад військових частин (підрозділів), який виконував службово-бойові завдання в екстремальних (бойових) умовах, в обов'язковому порядку проходить психологічну реабілітацію.

19. Метою психологічної реабілітації військовослужбовців є:

збереження і відновлення їх фізичного та психічного здоров'я;

відновлення рівня психологічної безпеки особистості, фізичної та психологічної готовності до виконання обов'язків військової служби;

зниження частоти та тяжкості наслідків перенесених бойових психічних травм у формі гострих стресових реакцій, які можуть сягати максимальної інтенсивності з розвитком посттравматичних стресових розладів та психопатологічних змін особистості після пережитої бойової психічної травми.

20. Основними завданнями психологічної реабілітації військовослужбовців є:

діагностика та нормалізація психологічного стану військовослужбовців;

відновлення у військовослужбовців порушених (втрачених) психологічних функцій до рівня, який дасть їм можливість ефективно виконувати службові обов'язки;

надання допомоги в установленні (відновленні) конструктивних відносин між військовослужбовцями у військовому підрозділі (колективі), членами сімей;

зупинка механізмів адаптації людини до екстремальних (бойових) дій;

керування стресом - заспокоєння;

поступова реадаптація до звичайних умов життєдіяльності;

фізичне та психічне відновлення;

запобігання розвитку психологічних травм шляхом вибірки осіб, які потребують психологічної підтримки, медичного обстеження та лікування.

21. Необхідність застосування певних форм та методів психологічної реабілітації військовослужбовців, допомоги та корекції визначає психолог залежно від особливостей особистості військовослужбовця, змісту попередніх психотравматичних ситуацій, їх впливу та наслідків, а також наявної матеріально-технічної бази. При цьому передбачаються як індивідуальна, так і групова форми роботи.

22. Організація психологічної реабілітації військовослужбовців та психологічної підтримки членів їх сімей передбачає надання таких психологічних послуг:

1) психологічна просвіта та психоедукація;

2) психологічна діагностика;

3) індивідуальне психологічне консультування;

4) сімейне психологічне консультування (у тому числі подружнє психологічне консультування);

5) групове психологічне консультування;

6) індивідуальна психотерапія;

7) групова психотерапія;

8) супервізія;

9) групова робота (у тому числі психологічні тренінги).

23. Психологічна реабілітація проводиться з військовослужбовцями, які:

виконували службово-бойові завдання в екстремальних (бойових) умовах;

виконували обов'язки військової служби, що пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я;

мають ознаки психологічної травми, психологічної дезадаптації, а також показали негативні результати під час поглибленого психологічного вивчення.

24. З метою визначення військовослужбовців, які потребують психологічної реабілітації, наказом командира військової частини створюється комісія, до складу якої в обов'язковому порядку входять психолог та командири підрозділів.

25. Військовослужбовці, які потребують психологічної реабілітації, разом з робочою групою психологічної реабілітації в установленому порядку відряджаються для проведення заходів психологічної реабілітації.

26. Для проведення психологічної реабілітації наказом (розпорядженням) командувача Національної гвардії України, начальника територіального управління формується робоча група психологічної реабілітації з числа військовослужбовців (службовців) НГУ.

27. До складу робочої групи психологічної реабілітації включаються посадові особи психологічної, медичної служб та служби фізичної підготовки і спорту, служби військового духовенства (капеланської служби), структур по роботі з особовим складом військових частин.

28. До складу робочої групи не включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 27 цього розділу, які разом з особовим складом виконували службово-бойові завдання в екстремальних (бойових) умовах.

29. Психологічна реабілітація поєднується з такими реабілітаційними напрямами:

1) психологічний - психологічне розвантаження та відновлення психологічної безпеки особистості військовослужбовців;

2) медичний - медичний огляд, фізіотерапевтичне лікування, масаж;

3) спортивний - фізична підготовка (оздоровча фізична підготовка, синхрогімнастика, спортивні ігри, робота на кардіостатичних тренажерах, плавання);

4) соціальний - відвідування культурно-просвітницьких заходів, консультації з питань соціального захисту та проходження військової служби, задоволення духовних потреб.

30. Психологічна реабілітація військовослужбовців НГУ здійснюється в навчальних центрах військових частин, медично-реабілітаційних центрах НГУ, а також у реабілітаційних центрах, санаторіях, будинках відпочинку, які визначені Міністерством соціальної політики України. Тривалість реабілітації визначається індивідуально для кожного військовослужбовця і не перевищує 14 днів.

31. Психологічна реабілітація особового складу військової частини (підрозділу) після виконання службово-бойових завдань в екстремальних (бойових) умовах проводиться за програмою "Декомпресія" у медичних реабілітаційних центрах, а також психотренінгових комплексах військових частин НГУ.

32. Обов'язковими є такі заходи психологічної реабілітації за програмою декомпресії, як медичний огляд, психодіагностика, дебрифінг, ігрова діяльність, всебічне інформування, техніка оптимізації внутрішнього потенціалу.

33. Види можливих заходів декомпресії за вибором військовослужбовців:

сімейна реадаптація;

фізична реадаптація;

соціальна реадаптація;

інформування щодо повернення до сімей;

індивідуальна консультація за самозверненнями до психологів;

ранкова прогулянка, риболовля;

масаж;

лікувальний сон;

тренажерний зал (статичні, кардіотренажери);

плавання, джакузі, сауна, лазня;

заходи дозвілля та культурно-просвітницької роботи.

34. Після завершення заходів стосовно психологічної реабілітації члени робочої групи психологічної реабілітації на кожного військовослужбовця складають висновок-прогноз та надають рекомендації командирові (начальникові) військової частини щодо можливості подальшого допуску до самостійного виконання завдань служби (служби зі зброєю), здійснюють розподіл на групи щодо потреб у медичному нагляді, лікуванні, реабілітації, зарахуванні до складу групи посиленої психологічної уваги.

35. Протягом періоду виконання особовим складом службово-бойових завдань в екстремальних (бойових) умовах командири (начальники) військових частин організовують з членами їх сімей комплекс заходів з психологічної підтримки, військово-соціальної роботи, культурно-просвітницької роботи.

36. Протягом трьох років після виконання військовослужбовцями службово-бойових завдань в екстремальних (бойових) умовах один раз на півроку проводиться поглиблене психологічне вивчення наслідків (ознак) гострого стресового розладу, симптомів посттравматичного стресового розладу з метою визначення необхідності направлення військовослужбовців на огляд лікаря-психіатра, психологічну реабілітацію.

37. Протипоказаннями для проведення психологічної реабілітації є наявність гострих захворювань та виражені тяжкі психічні розлади в особи.

38. Організація та контроль за виконанням заходів психологічної реабілітації військовослужбовців, професійної допомоги психологам (супервізії) покладаються на відділ психологічного забезпечення Головного управління НГУ.

 

Командувач Національної 
гвардії України
генерал-лейтенант
Ю. В. Аллеров

 

Додаток
до Положення про психологічне забезпечення в Національній гвардії України
(пункт 9 розділу III)


ПЕРЕЛІК
психологічних та інших протипоказань, наявність яких унеможливлює проходження служби (навчання) у Національній гвардії України


1. Обтяжена психічними захворюваннями спадковість

До зазначеного протипоказання належать психічні захворювання батьків, а також близьких родичів (сестер і братів кандидатів), які мають високий ризик спадкової обумовленості. Не завжди такі захворювання призводять до аналогічних хвороб у кандидатів, але вірогідність захворювань психічної сфери в різних проявах у них значно вища, ніж в осіб без обтяженої спадковості.

2. Слабкий тип вищої нервової діяльності

Сила процесів збудження та гальмування характеризується витривалістю нервових клітин. Чим вища напруженість діяльності, тим більшу роль починають відігравати типологічні особливості вищої нервової діяльності людини, оскільки вони є вродженими властивостями. Слабкий тип у ситуації стресу характеризується високим ступенем виснажливості, невротичними реакціями, явищами "зриву", які фізіологічно пояснюються тим, що додаткове збудження нервової системи, спричинене стресом, для осіб зі слабким типом нервової системи є непомірно великим.

3. Емоційна нестійкість

Головною умовою оптимального виконання службово-бойових завдань є здатність військовослужбовця протистояти стресовим ситуаціям. Емоційна нестійкість до стресу, тобто нездатність людини витримувати велике та тривале напруження без шкоди для якості роботи або власного здоров'я, стає протипоказанням для проходження військової служби в НГУ.

4. Висока емоційна збудливість

Висока емоційна збудливість не завжди призводить до явищ емоційної нестійкості, особливо серед осіб холеричного темпераменту, але серед емоційно збудливих значно більше осіб, які в стресових ситуаціях схильні виявляти емоційну нестійкість. Отже, ця якість може бути розцінена як передумова емоційної нестійкості.

5. Низькі адаптаційні можливості нервової системи до навантажень стресового характеру

Неадекватно великі зрушення фізіологічних показників та уповільнене їх відновлення до нормального рівня. Люди з таким типом реакції прогностично ненадійні для проходження служби або навчання, що пов'язано з підвищеним ризиком розвитку в них в умовах стресових навантажень психосоматичних розладів (неврозів, гіпертонічної хвороби, інфаркту міокарда, виразкової хвороби тощо).

6. Інертність психічних процесів

Проявляється в уповільненні темпу діяльності та засвоєння навичок роботи, низькій швидкості реакції, утрудненні перебудови навичок, уповільненні переключення з одного виду діяльності на інший та темпу процесів мислення.

7. Недостатність процесів мислення, пам'яті, уваги

Недостатність психічних (пізнавальних) процесів може в ряді випадків ускладнювати службово-бойову діяльність особового складу або негативно впливати на неї.

8. Акцентуація особистості

За умови достатнього самоконтролю і розвинутих вольових якостей наявність акцентуації характеру не є суттєвим протипоказанням. За сприятливих для характерологічних особливостей умов діяльності акцентуйовані особистості можуть виконувати професійні та службові обов'язки без значної шкоди для здоров'я і проходження служби (навчання). У разі значної невідповідності характерологічних особливостей умовам діяльності не виключається можливість зриву адаптаційних механізмів із загостренням акцентуаційних рис характеру, що може призвести до соціальної дезадаптації.


Нравится? Лайкни!



Категория: Накази МВС (Приказы МВД) | Добавил: yurist-online (14.02.2017)
Просмотров: 218
Всего комментариев: 0
avatar