Проект

вноситься народними депутатами України

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо гуманізації порядку і умов виконання покарань)

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести до Кримінально-виконавчого кодексу України такі зміни:

1. Абзац другий частини першої статті 8 доповнити таким реченням: "У разі невиконання адміністрацією установи чи органу виконання покарань обов'язку щодо надання засудженому вказаної інформації, відповідна посадова особа та керівник установи чи органу виконання покарань може бути притягнутий до відповідальності".

2. Частину другу статті 25 викласти у такій редакції:

"2. Громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань в виправних колоніях, арештних домах, виправних центрах та слідчих ізоляторах здійснюють спостережні комісії, які діють на підставі цього Кодексу та Положення про спостережні комісії, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а у виховних колоніях - піклувальними радами. У випадках, встановлених цим Кодексом та законами України, громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань можуть здійснювати об'єднання громадян".

3. Статтю 93 викласти у такій редакції:

"Стаття 93. Відбування засудженими всього строку покарання в одній виправній чи виховній колонії

1. Засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження. За заявою засудженого його може бути направлено для відбування покарання до виправної чи виховної колонії у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до місця проживання родичів.

2. Направлення за межі відповідної адміністративно-територіальної одиниці здійснюється у виняткових випадках, які перешкоджають направленню особи за місцем її проживання чи перебування рідних. При усуненні обставин, які стали підставою для такого направлення засудженого та наявності бажання засудженого, він повертається до відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

3. Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за таких виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії:

- необхідність лікування;

- потреба у забезпеченні безпеки засуджених, персоналу або інших осіб;

- зміна виду колонії;

- ліквідація чи перепрофілювання колонії.

Таке переведення можливе також за заявою засудженого або його родичів у зв'язку зі зміною місця проживання або існуванням інших обставин, які впливають на підтримання соціально-корисних зв'язків засудженого.

Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України".

4. Частину четверту статті 94 викласти у такій редакції:

"4. У дільниці посиленого контролю тримаються засуджені, які систематично (два та більше разів) вчиняють злісні порушення установленого порядку відбування покарання, що загрожували безпеці персоналу, засуджених або інших осіб. У виправних колоніях для тримання засуджених жінок дільниця посиленого контролю не створюється".

5. Доповнити статтю 97 частиною п'ятою наступного змісту:

"5. Загальна тривалість перебування особи у дільниці посиленого контролю не може перевищувати шести місяців".

6. Пункт третій частини другої статті 101 виключити.

7. У статті 107:

в абзаці п'ятому частини третьої слова "благоустрою колонії" виключити;

абзац шостий частини четвертої перед словом "заподіювати" доповнити словом "умисно";

абзац сьомий частини четвертої перед словом "завдавати" доповнити словом "умисно";

абзац одинадцятий виключити;

в абзаці шістнадцятому слова "курити у дисциплінарних ізоляторах, карцерах, приміщеннях камерного типу (одиночних камерах) та виховних колоніях, а також у не відведених для цього місцях" замінити словами "курити у не відведених для цього місцях";

абзац вісімнадцятий виключити;

абзац дев'ятнадцятий після слів "тримати тварин" доповнити словами "без дозволу адміністрації".

8. У статті 110:

друге речення частини першої викласти у такій редакції:

"Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії, за винятком жінок, що відбувають позбавлення волі, яким побачення з дітьми надається без обов'язкової присутності представника колонії";

частину третю доповнити новим реченням такого змісту:

"Побачення з метою укладення договору на представництво інтересів засудженого надаються на підставі його письмової заяви та за умови пред'явлення особою, якій доручається представництво інтересів документів, що посвідчують її особу";

частину п'яту доповнити новим реченням такого змісту:

"Можливість здійснювати телефонні розмови надається засудженим одразу після прибуття до установи виконання покарань, в тому числі і під час перебування у дільниці карантину діагностики та розподілу".

9. У частині третій статті 111 після слів "Засудженим жінкам" слово "які" замінити словами "що є вагітними або".

10. У статті 116:

частину третю викласти у такій редакції:

"3. Примусове годування засудженого, який заявив про відмову від прийняття їжі та за висновками комісії лікарів не має психічного захворювання та усвідомлює наслідки своїх дій, забороняється. Примусове годування може бути здійснене лише на підставі рішення суду, прийнятого за висновком лікаря, що засуджений опиняється перед загрозою розладу здоров'я перманентного характеру та існує очевидна загроза його життю. Суд приймає рішення про застосування примусового годування у загальному порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством для питань, пов'язаних з виконанням вироку";

доповнити новими частинами шостою і сьомою такого змісту:

"6. За розголошення медичної таємниці лікаря установи виконання покарань може бути притягнуто до відповідальності в порядку, встановленому чинним законодавством.

7. Засудженим до позбавлення волі жінкам гарантується право не надавати інформацію й не проходити огляд у зв'язку з історією її репродуктивного здоров'я. За вимогою жінки, їй має бути забезпечено проведення медичного огляду (обстеження) лікарем - жінкою. Під час медичного огляду повинен бути присутнім тільки медичний персонал, крім випадків, коли лікар вважає, що існують виняткові обставини, або коли лікар просить співробітника установи виконання покарань бути присутнім з міркувань безпеки, або коли особа просить про це".

11. Статтю 122 викласти у такій редакції:

"Стаття 122. Пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі

1. Засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом.

2. Призначена пенсія перераховується органами Пенсійного Фонду України за місцем відбування покарання пенсіонера.

3. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії. Страхові внески до Пенсійного фонду України сплачуються адміністрацією підприємства, установи чи організації, в якій працює засуджений, в порядку і розмірах, передбачених законодавством. Адміністрація виправного закладу не більш як протягом 30 днів з дня реєстрації клопотання особи, яка набула права на призначення пенсії відповідно до частини першої цієї статті під час відбування покарання, забезпечує зустріч засудженого з представником Пенсійного фонду України та всебічно сприяє належному оформленню і поданню ним відповідних документів або забезпечує умови для оформлення і подання необхідних документів через представника особи, яка відбуває покарання.

4. Засуджені, які втратили працездатність під час відбування покарання, мають право на пенсію і на компенсацію шкоди у випадках і у порядку, встановлених законодавством України.

5. Адміністрація установи виконання покарань зобов'язана сприяти засудженому в оформленні необхідних для призначення пенсії документів.

6. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які отримують пенсію, зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш п'ятдесяти відсотків пенсійної виплати".

II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Голова Верховної Ради
України

Нравится? Лайкни!