Главная » Статьи » Конституция Украины / Конституція України

Конституція України (частина 2) /Конституция Украины (часть 2)


Вы можете скачать бесплатно полный текст Конституции Украины принятой 28 июня 1996 года, с изменениям от 08.12.2004 года, 01.02.2011 года, 19.09.2013 года, 21.02.2014 года на русском языке  в форматах для мобильных устройств (телефон, планшет, электронная книга): epub  fb2  или читать на компьютере онлайн в формате   PDF  txt  doc

Ви можете скачати безкоштовно повний текст Конституції України принятої 28 червня 1996 року, зі змінами від 08.12.2004 року, 01.02.2011 року, 19.09.2013 року, 21.02.2014 року українською в форматі для мобільних пристроїв (телефон, планшет, електронна книга): epub  fb2 або читати її онлайн на комп’ютері в форматі  PDF  txt  doc

Full text of the Constitution of Ukraine adopted on 28 June 1996, as amended on December 08, 2004,  February 1, 2011, September 19, 2013, February 21, 2014 in English free download: epub  fb2  PDF 

 

 

33) здійснення парламентського контролю у межах, визначених цією Конституцією та законом;

 

34) прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів України чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України;

 

35) призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату;

 

36) затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначення правових засад вилучення об’єктів права приватної власності;

 

37) затвердження законом Конституції Автономної Республіки Крим, змін до неї.

 

Верховна Рада України здійснює також інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання.

 

{Стаття 85 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

Стаття 86. Народний депутат України має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

 

{Офіційне тлумачення положень частини першої статті 86 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 4-рп/99 від 19.05.99, № 4-рп/2000 від 11.04.2000, № 4-рп/2002 від 20.03.2002, № 5-рп/2003 від 05.03.2003, № 16-рп/2003 від 14.10.2003}

 

Керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов'язані повідомити народного депутата України про результати розгляду його запиту.

 

Стаття 87. Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як однієї третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

 

Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України або протягом останньої сесії Верховної Ради України.

 

{Стаття 87 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

Стаття 88. Верховна Рада України обирає із свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та відкликає їх з цих посад.

 

{Частина перша статті 88 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

Голова Верховної Ради України:

 

1) веде засідання Верховної Ради України;

 

2) організовує роботу Верховної Ради України, координує діяльність її органів;

 

{Пункт 2 частини другої статті 88 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

3) підписує акти, прийняті Верховною Радою України;

 

4) представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав;

 

5) організовує роботу апарату Верховної Ради України.

 

Голова Верховної Ради України здійснює повноваження, передбачені цією Конституцією, у порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України.

 

{Частина третя статті 88 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

Стаття 89. Верховна Рада України для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України створює з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України та обирає голів, перших заступників, заступників голів та секретарів цих комітетів.

 

Верховна Рада України у межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань.

 

Верховна Рада України для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, утворює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційного складу Верховної Ради України.

 

Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду.

 

Організація і порядок діяльності комітетів Верховної Ради України, її тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій встановлюються законом.

 

{Стаття 89 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

Стаття 90. Повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

 

Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо:

 

1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції;

 

2) протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України;

 

3) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

 

Рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України приймається Президентом України після консультацій з Головою Верховної Ради України, його заступниками та головами депутатських фракцій у Верховній Раді України.

 

Повноваження Верховної Ради України, що обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання.

 

Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради України або Президента України.

 

{Стаття 90 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

Стаття 91. Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.

 

{Офіційне тлумачення положень статті 91 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 17-рп/2002 від 17.10.2002, № 16-рп/2003 від 14.10.2003}

 

Стаття 92. Виключно законами України визначаються:

 

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;

 

2) громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;

 

3) права корінних народів і національних меншин;

 

4) порядок застосування мов;

 

5) засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку;

 

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;

 

7) правовий режим власності;

 

8) правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;

 

9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

 

10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів;

 

11) засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації;

 

12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики;

 

13) територіальний устрій України;

 

{Офіційне тлумачення пункту 13 частини першої статті 92 див. в Рішенні Конституційного Суду № 11-рп/2001 від 13.07.2001}

 

14) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури;

 

15) засади місцевого самоврядування;

 

16) статус столиці України; спеціальний статус інших міст;

 

17) основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку;

 

18) правовий режим державного кордону;

 

19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації;

 

20) організація і порядок проведення виборів і референдумів;

 

21) організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України;

 

22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

 

{Офіційне тлумачення положення пункту 22 частини першої статті 92 див. в Рішенні Конституційного Суду № 7-рп/2001 від 30.05.2001}

 

Виключно законами України встановлюються:

 

1) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;

 

2) порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України;

 

3) одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів;

 

4) порядок використання і захисту державних символів;

 

5) державні нагороди;

 

6) військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання;

 

7) державні свята;

 

8) порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.

 

Законом України оголошується амністія.

 

Стаття 93. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.

 

Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово.

 

{Стаття 93 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

Стаття 94. Закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України.

 

Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.

 

{Офіційне тлумачення частини другої статті 94 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 11-рп/98 від 07.07.98, № 6-рп/2008 від 16.04.2008}

 

У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

 

Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом.

 

{Частина четверта статті 94 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

 

{Офіційне тлумачення частини п'ятої статті 94 див. в Рішенні Конституційного Суду № 4-зп від 03.10.97}

 

Стаття 95. Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

 

{Офіційне тлумачення положення частини першої статті 95 див. в Рішенні Конституційного Суду № 3-рп/2012 від 25.01.2012}

 

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

 

{Офіційне тлумачення положення частини другої статті 95 див. в  Рішенні Конституційного Суду № 3-рп/2012 від 25.01.2012}

 

Держава прагне до збалансованості бюджету України.

 

{Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 95 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 26-рп/2008 від 27.11.2008, № 3-рп/2012 від 25.01.2012}

 

Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені.

 

Стаття 96. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

 

Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

 

{Офіційне тлумачення положення частини другої статті 96 див. в Рішенні Конституційного Суду № 3-рп/2012 від 25.01.2012}

 

Стаття 97. Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Верховної Ради України звіт про виконання Державного бюджету України.

 

Поданий звіт має бути оприлюднений.

 

Стаття 98. Контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата.

 

Організація, повноваження і порядок діяльності Рахункової палати визначаються законом.

 

{Стаття 98 в редакції Законів № 586-VII від 19.09.2013, № 742-VII від 21.02.2014}

 

Стаття 99. Грошовою одиницею України є гривня.

 

Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України.

 

Стаття 100. Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

 

Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом.

 

Стаття 101. Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

 

Розділ V

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ

 

Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає від її імені.

 

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

 

Стаття 103. Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.

 

{Офіційне тлумачення положень частини першої статті 103 див. в Рішенні Конституційного Суду № 5-рп/2014 від 15.05.2014}

 

Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.

 

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.

 

{Офіційне тлумачення положень частини третьої статті 103 див. в Рішенні Конституційного Суду № 22-рп/2003 від 25.12.2003}

 

Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

 

Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п’ятого року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев’яноста днів з дня припинення повноважень.

 

{Частина п'ята статті 103 в редакції Законів № 2952-VI від 01.02.2011, № 742-VII від 21.02.2014}

 

{Офіційне тлумачення положень частини п'ятої статті 103 див. в Рішенні Конституційного Суду № 5-рп/2014 від 15.05.2014}

 

Порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом.

 

Стаття 104. Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.

 

Приведення Президента України до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України.

 

Президент України складає таку присягу:

 

"Я, (ім'я та прізвище), волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі".

 

Президент України, обраний на позачергових виборах, складає присягу у п'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів.

 

{Офіційне тлумачення положень статті 104 див. в Рішенні Конституційного Суду № 17-рп/2002 від 17.10.2002}

 

Стаття 105. Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень.

 

{Офіційне тлумачення частини першої статті 105 див. в Рішенні Конституційного Суду № 19-рп/2003 від 10.12.2003}

 

За посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону.

 

Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту.

 

Стаття 106. Президент України:

 

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

 

2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

 

3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

 

4) приймає рішення про визнання іноземних держав;

 

5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

 

6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

 

{Офіційне тлумачення пункту 6 частини першої статті 106 див. в Рішенні Конституційного Суду № 23-рп/2008 від 15.10.2008}

 

7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;

 

8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією;

 

{Пункт 8 частини першої статті 106 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем’єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п’ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;

 

{Пункт 9 частини першої статті 106 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

 

{Пункт 10 частини першої статті 106 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України;

 

{Пункт 11 частини першої статті 106 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;

 

{Пункт 12 частини першої статті 106 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

 

{Пункт 13 частини першої статті 106 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;

 

{Пункт 14 частини першої статті 106 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;

 

{Пункт 15 частини першої статті 106 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

 

{Пункт 16 частини першої статті 106 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

 

18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;

 

19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

 

{Пункт 19 частини першої статті 106 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

 

21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;

 

22) призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конституційного Суду України;

 

{Пункт 22 частини першої статті 106 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

23) утворює суди у визначеному законом порядку;

 

24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

 

25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

 

26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;

 

27) здійснює помилування;

 

28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;

 

29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

 

30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;

 

{Пункт 30 частини першої статті 106 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

 

Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.

 

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

 

Акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених пунктами 5, 18, 21, 23 цієї статті, скріплюються підписами Прем’єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання.

 

{Частина четверта статті 106 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

Стаття 107. Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

 

Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

 

Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.

 

Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України.

 

До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України.

 

У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України.

 

Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.

 

Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.

 

Стаття 108. Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.

 

Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:

 

1) відставки;

 

2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

 

3) усунення з поста в порядку імпічменту;

 

4) смерті.

 

Стаття 109. Відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України.

 

Стаття 110. Неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України - за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку.

 

Стаття 111. Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

 

{Офіційне тлумачення частини першої статті 111 див. в Рішенні Конституційного Суду № 19-рп/2003 від 10.12.2003}

 

Питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

 

Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.

 

Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України.

 

За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України.

 

Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.

 

Стаття 112. У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України в період виконання ним обов’язків Президента України не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6-8, 10-13, 22, 24, 25, 27, 28 статті 106 Конституції України.

 

{Стаття 112 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

Розділ VI

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ. ІНШІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

 

Стаття 113. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

 

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.

 

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

 

{Стаття 113 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

Стаття 114. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри.

 

Прем’єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України.

 

Кандидатуру для призначення на посаду Прем’єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

 

Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України.

 

Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

 

{Стаття 114 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

Стаття 115. Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною Радою України.

 

Прем’єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку.

 

Відставка Прем’єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. У цих випадках Верховна Рада України здійснює формування нового складу Кабінету Міністрів України у строки і в порядку, що визначені цією Конституцією.

 

Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України.

 

{Стаття 115 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

Стаття 116. Кабінет Міністрів України:

 

1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

 

2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

 

{Офіційне тлумачення положення пункту 2 статті 116 див. в Рішенні Конституційного Суду № 3-рп/2012 від 25.01.2012}

 

3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

 

{Офіційне тлумачення положення пункту 3 статті 116 див. в Рішенні Конституційного Суду № 3-рп/2012 від 25.01.2012}

 

4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

 

5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

 

6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

 

{Офіційне тлумачення положення пункту 6 статті 116 див. в Рішенні Конституційного Суду № 3-рп/2012 від 25.01.2012}

 

7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

 

8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

 

9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

 

9-1) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

 

{Статтю 116 доповнено пунктом 9-1 згідно із Законом № 742-VII від 21.02.2014}

 

9-2) призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем’єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України;

 

{Статтю 116 доповнено пунктом 9-2 згідно із Законом № 742-VII від 21.02.2014}

 

10) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

 

{Пункт 10 статті 116 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

Стаття 117. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

 

Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.

 

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

 

Стаття 118. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

 

{Офіційне тлумачення положення частини першої статті 118 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 21-рп/2003 від 25.12.2003, № 9-рп/2005 від 13.10.2005}

 

Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

 

{Офіційне тлумачення положення частини другої статті 118 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 21-рп/2003 від 25.12.2003, № 9-рп/2005 від 13.10.2005}

 

Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.

 

{Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 118 див. в Рішенні Конституційного Суду № 21-рп/2003 від 25.12.2003}

 

Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

 

{Офіційне тлумачення положення частини четвертої статті 118 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 21-рп/2003 від 25.12.2003, № 9-рп/2005 від 13.10.2005}

 

Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

 

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.

 

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

 

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

 

Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь.

 

Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

 

Стаття 119. Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

 

1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

 

2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

 

3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;

 

4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

 

5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

 

6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

 

7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

 

Стаття 120. Члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

 

{Частина перша статті 120 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

 

Розділ VII

ПРОКУРАТУРА

 

Стаття 121. Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:

 

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

 

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

 

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

 

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

 

5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

 

{Статтю 121 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 742-VII від 21.02.2014}

 

Стаття 122. Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.

 

{Частина перша статті 122 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}

 

Строк повноважень Генерального прокурора України - п'ять років.

 

{Офіційне тлумачення положень частини другої статті 122 див. в Рішенні Конституційного Суду № 5-рп/2008 від 02.04.2008}

 

Стаття 123. Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

 

Розділ VIII

ПРАВОСУДДЯ

 

Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

 

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

 

{Офіційне тлумачення положення частини другої статті 124 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 9-зп від 25.12.97, № 8-рп/2002 від 07.05.2002, № 15-рп/2002 від 09.07.2002, № 3-рп/2012 від 25.01.2012}

 

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

 

{Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 124 див. в Рішенні Конституційного Суду № 8-рп/2002 від 07.05.2002}

 

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

 

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

 

Стаття 125. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

 

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

 

{Офіційне тлумачення положення частини другої статті 125 див. в Рішенні Конституційного Суду № 8-рп/2010 від 11.03.2010}

 

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.

 

{Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 125 див. в Рішенні Конституційного Суду № 8-рп/2010 від 11.03.2010}

 

Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди.

 

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

 

Стаття 126. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

 

{Офіційне тлумачення положення частини першої статті 126 див. в Рішенні Конституційного Суду № 19-рп/2004 від 01.12.2004}

 

Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

 

{Офіційне тлумачення положення частини другої статті 126 див. в Рішенні Конституційного Суду № 19-рп/2004 від 01.12.2004}

 

Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.

 

Судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше.

 

Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

 

1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

 

2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

 

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

 

4) порушення суддею вимог щодо несумісності;

 

5) порушення суддею присяги;

 

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

 

7) припинення його громадянства;

 

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

 

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

 

Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

 

Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей.

 

Стаття 127. Правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.

 

Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

 

На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

 

{Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 127 див. в Рішенні Конституційного Суду № 4-рп/2013 від 12.06.2013}

 

Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.

 

Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня встановлюються законом.

 

Захист професійних інтересів суддів здійснюється в порядку, встановленому законом.

 

Стаття 128. Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом.

 

Голова Верховного Суду України обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України в порядку, встановленому законом.

 

Стаття 129. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

 

{Офіційне тлумачення положення частини першої статті 129 див. в Рішенні Конституційного Суду № 3-рп/2012 від 25.01.2012}

 

Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.

 

Основними засадами судочинства є:

 

1) законність;

 

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

 

3) забезпечення доведеності вини;

 

4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

 

5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

 

6) забезпечення обвинуваченому права на захист;

 

7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

 

{Офіційне тлумачення положення пункту 7 частини третьої статті 129 див. в Рішенні Конституційного Суду № 16-рп/2011 від 08.12.2011}

 

8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;

 

{Офіційне тлумачення положення пункту 8 частини третьої статті 129 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 11-рп/2007 від 11.12.2007, № 8-рп/2010 від 11.03.2010}

 

9) обов'язковість рішень суду.

 

Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.

 

За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

 

Стаття 130. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

 

{Офіційне тлумачення положення частини першої статті 130 див. в Рішенні Конституційного Суду № 7-рп/2010 від 11.03.2010}

 

Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування.

 

Стаття 131. В Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить:

 

1) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

 

{Офіційне тлумачення пункту 1 частини першої статті 131 див. в Рішенні Конституційного Суду № 14-рп/2001 від 16.10.2001}

 

2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

 

3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

 

Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів Вищої ради юстиції.

 

До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

 

Розділ IX

ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ

 

Стаття 132. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

 

Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

 

{Офіційне тлумачення частини першої статті 133 див. в Рішенні Конституційного Суду № 11-рп/2001 від 13.07.2001}

 

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

 

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

 

{Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 133 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 21-рп/2003 від 25.12.2003, № 9-рп/2005 від 13.10.2005}

 

Розділ X

АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ

 

Стаття 134. Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

 

Стаття 135. Автономна Республіка Крим має Конституцію Автономної Республіки Крим, яку приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим та затверджує Верховна Рада України не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради України.

 

Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

 

Стаття 136. Представницьким органом Автономної Республіки Крим є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, депутати якої обираються на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п’ять років. Припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим має наслідком припинення повноважень її депутатів.

 

{Частина перша статті 136 в редакції Законів № 2952-VI від 01.02.2011, № 742-VII від 21.02.2014}

 

Чергові вибори до Верховної Ради Автономної Республіки Крим відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обраної на чергових виборах.

 

{Статтю 136 доповнено новою частиною згідно із Законами № 2952-VI від 01.02.2011, № 742-VII від 21.02.2014}

 

{Офіційне тлумачення положення частини другої статті 136 див. в Рішенні Конституційного Суду № 2-рп/2013 від 29.05.2013}

 

Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах своїх повноважень приймає рішення та постанови, які є обов'язковими до виконання в Автономній Республіці Крим.

 

Урядом Автономної Республіки Крим є Рада міністрів Автономної Республіки Крим. Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням із Президентом України.

 

Повноваження, порядок формування і діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України та законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до її компетенції.

 

Правосуддя в Автономній Республіці Крим здійснюється судами, що належать до єдиної системи судів України.

 

Стаття 137. Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регулювання з питань:

 

1) сільського господарства і лісів;

 

2) меліорації і кар'єрів;


Нравится? Лайкни!





Источник: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/print1396007782931937
Категория: Конституция Украины / Конституція України | Добавил: yurist-online (18.06.2014)
Просмотров: 4493 | Теги: частина 2, Закон України 2222, 2004 рік, Конституцiя України
Всего комментариев: 0
omForm">
avatar