| Главная » Статьи » Международные документы / Міжнародні документи |
ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ ДАТА ПІДПИСАННЯ: 05.05.89 р.* Додатково див. Офіційний переклад. Преамбула Держави - члени Ради Європи та інші держави - учасниці Європейської культурної конвенції, які підписали цю Конвенцію, ураховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їхнім спільним надбанням; уважаючи, що гідність й однакова цінність кожної людини є основними складовими тих принципів; уважаючи, що свобода самовираження та інформації, яку закріплено в статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є одним з важливих принципів демократичного суспільства та однією з основних умов його прогресу та розвитку кожної людини; ще раз підтверджуючи свою відданість принципам вільного поширення інформації та ідей і незалежності організацій радіо- й телемовлення, які складають необхідне підґрунтя їхньої політики радіо- й телемовлення; підтверджуючи важливість радіо- й телемовлення для розвитку культури й вільного формування думок в умовах забезпечення плюралізму та рівних можливостей для всіх демократичних груп і політичних партій; будучи переконаними в тому, що подальший розвиток інформаційних та комунікаційних технологій повинен сприяти здійсненню, незалежно від кордонів, права виражати, шукати, одержувати й поширювати інформацію та ідеї незалежно від їхнього джерела; бажаючи представляти вибір програмних послуг, який збільшується, для громадськості, поліпшувати в такий спосіб європейську спадщину та розвивати її аудіовізуальну творчість, а також будучи сповненими рішучості досягти цієї культурної мети зусиллями, спрямованими на збільшення виробництва та обігу високоякісних програм, таким чином відповідаючи на очікування громадськості в політичній, освітній та культурній сферах; визнаючи необхідність зміцнення спільної загальної нормативної бази; беручи до уваги Резолюцію N 2 і Декларацію Першої Європейської конференції з питань політики засобів масової інформації на рівні міністрів; бажаючи розвивати принципи, викладені в існуючих Рекомендаціях Ради Європи стосовно принципів телевізійної реклами, рівності жінок і чоловіків у засобах масової інформації, використання можливостей супутникового зв'язку для телебачення й звукового радіо та розвитку аудіовізуального виробництва в Європі; домовилися про таке: Розділ I
Ця Конвенція стосується програмних послуг, які здійснюються через трансляції. Її метою є спрощення, серед Сторін, транскордонної трансляції та ретрансляції телевізійних програмних послуг. Стаття 2 Для цілей цієї Конвенції: a) "трансляція" означає первісну передачу наземним передавачем, кабельними каналами або з використанням супутника будь-якого типу, у кодованому чи некодованому вигляді, телевізійних програмних послуг для прийому, який здійснює громадськість. Цей термін не охоплює послуг зв'язку, що здійснюються на індивідуальну вимогу; b) "ретрансляція" означає факт прийому й одночасної передачі, незалежно від використаних технічних засобів, повних та незмінних телевізійних програмних послуг або важливих частин таких послуг, що транслюються організаціями радіо- й телемовлення для прийому, який здійснює громадськість; c) "телемовник" означає фізичну або юридичну особу, яка несе редакційну відповідальність за складання телевізійних програмних послуг, призначених для прийому, який здійснює громадськість, і яка транслює їх сама, чи для якої їх передає третя сторона в повному обсязі й без змін; d) "програмна послуга" означає всі елементи в межах однієї послуги, яка надається даним телемовником у межах значення попереднього пункту; e) "європейські аудіовізуальні роботи" означає творчі роботи, виробництво або спільне виробництво яких контролюється європейськими фізичними або юридичними особами; f) "реклама" означає будь-яке публічне оголошення за плату чи будь-яку подібну винагороду або для цілей самореклами, яке призначене для сприяння продажу, купівлі чи оренді товару або послуги, для поширення певної справи чи ідеї, або для досягнення якогось іншого результату, бажаного для рекламодавця чи для самого телемовника; g) "телепродаж" означає безпосередні пропозиції, що транслюються громадськості для постачання за плату товарів чи послуг, зокрема нерухомого майна, прав та зобов'язань; h) "спонсорство" означає участь фізичної або юридичної особи, яка не бере участі в діяльності радіо- й телемовлення чи у виробництві аудіовізуальних робіт, у прямому чи непрямому фінансуванні програми для сприяння популяризації назви, торговельної марки, іміджів або діяльності цієї особи. Стаття 3 Ця Конвенція застосовується до будь-якої програмної послуги, яка транслюється або ретранслюється організаціями чи технічними засобами, що знаходяться під юрисдикцією однієї зі Сторін, кабельними каналами, за допомогою наземного передавача або супутника, і яка може прийматися, прямо або опосередковано, на території однієї чи більше Сторін. Стаття 4 Сторони забезпечують свободу самовираження й інформації відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують свободу прийому й не обмежують ретрансляцію на своїх територіях програмних послуг, які відповідають умовам цієї Конвенції. Стаття 5 1. Кожна Сторона, що здійснює трансляцію, забезпечує відповідність умовам цієї Конвенції всіх програмних послуг, які транслюються телемовниками, що підпадають під юрисдикцію цієї Сторони. 2. Для цілей цієї Конвенції телемовником, який підпадає під юрисдикцію Сторони, є: - телемовник, який уважається розташованим на території цієї Сторони згідно з пунктом 3; - телемовник, до якого застосовується пункт 4. 3. Для цілей цієї Конвенції телемовник уважається розташованим на території Сторони (далі - "Сторона, що здійснює трансляцію") у таких випадках: a) коли правління телемовника розташоване на території цієї Сторони й рішення стосовно розкладів програм приймаються на території цієї Сторони; b) якщо правління телемовника розташоване на території однієї Сторони, але рішення стосовно розкладів програм телепередач приймаються на території іншої Сторони, то вважається, що телемовник розташований на території тієї Сторони, на території якої працює значна частина його працівників, зайнятих у телемовленні; якщо ж значна частина його співробітників, зайнятих у телемовленні, працює на території кожної зі Сторін, то вважається, що телемовник розташований на території тієї Сторони, на території якої знаходиться його правління; якщо значна частина його співробітників не працює на території жодної зі Сторін, то вважається, що телемовник розташований на території тієї зі Сторін, на території якої він вперше почав здійснювати телемовлення згідно із системою законодавства цієї Сторони, за умови, що він підтримує стабільний і результативний зв'язок з економікою цієї Сторони; c) якщо головне правління телемовника розташоване на території однієї зі Сторін, але рішення стосовно розкладу програм приймаються на території Держави, яка не є Стороною цієї Конвенції, чи навпаки, то вважається, що він розташований на території заінтересованої Сторони, за умови, що значна частина його працівників, зайнятих у телемовленні, працюють на території цієї Сторони; d) якщо при застосуванні критеріїв пункту 3 статті 2 Директиви Європейського Парламенту та Ради Європи від 19 червня 1997 р. 97/36/ЕС про внесення змін до Директиви Ради Європи 89/552/ЕЕС про узгодження певних положень, установлених законом, постановою або адміністративною акцією в Державах-членах стосовно здійснення діяльності телемовлення, уважається, що телемовник розташований на території однієї з Держав - членів Європейського Співтовариства, то також уважається, що для цілей цієї конвенції цей телемовник розташований на території цієї Держави. 4. Телемовник, до якого не застосовуються положення пункту 3, уважається таким, що підпадає під юрисдикцію Сторони, так званої Сторони, що здійснює трансляцію, у таких випадках: a) коли він використовує частоту, надану цією Стороною; b) коли він, хоча й не використовує частоту, надану Стороною, він використовує можливості супутника, що належить цій Стороні; c) коли він, хоча й не використовує ні частоти, наданої цією Стороню, ні можливостей супутника, що належить цій Стороні, використовує наземну станцію-передавач супутникового зв'язку, що знаходиться на території Сторони. 5. Якщо Сторону, що здійснює трансляцію, не можна визначити згідно з пунктом 4, то постійний Комітет, щоб визначити цю Сторону, розглядає це питання відповідно до підпункту "а" пункту 1 статті 21 цієї Конвенції. 6. Ця Конвенція не застосовується до телепередач, що призначені для прийому винятково в Державах, які не є Сторонами цієї Конвенції та які не приймаються прямо чи опосередковано громадськістю на території однієї або кількох Сторін. Стаття 6 1. Обов'язки телемовника чітко й належним чином визначаються в дозволі, який надається компетентним органом кожної Сторони, або у договорі, що укладається з ним, чи в будь-якому іншому правовому акті. 2. Компетентний орган Сторони, що здійснює трансляцію, на запит, надає інформацію про відповідного телемовника. У такій інформації зазначається як мінімум назва, місцезнаходження й статус телемовника, прізвище законного представника, структура капіталу, характер, мета й порядок фінансування програмної послуги, яку телемовник надає чи має намір надавати. Розділ II
1. Усі елементи програмних послуг у тому, що стосується їхнього представлення та змісту, повинні поважати гідність людини та основні права інших людей. Зокрема, вони не повинні: a) бути непристойними і, особливо, містити порнографію; b) неправомірно пропагувати насильство чи спонукати до расової ненависті. 2. Усі елементи програмних послуг, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвиткові дітей та підлітків, не повинні транслюватись, якщо під час трансляції та прийому вони мають змогу їх дивитися. 3. Телемовник забезпечує об'єктивне висвітлення фактів і подій та сприяє вільному формуванню думок. Стаття 8 1. Кожна Сторона, що здійснює трансляцію, забезпечує кожній фізичній чи юридичній особі, незалежно від громадянства чи місця проживання, можливість здійснювати право на відповідь або пошук інших правових чи адміністративних засобів, які можна порівняти, стосовно програм, які транслює телемовник, що підпадає під її юрисдикцію, у значенні статті 5. Зокрема, вона забезпечує такий вибір часу й інші заходи стосовно здійснення права на відповідь, за яких це право можна було б здійснювати результативно. Результативне здійснення цього права або інших правових чи адміністративних засобів, які можна порівняти, забезпечується як вибором часу, так і способами. 2. Для цього назва програмної послуги або телемовника, відповідального за цю програмну послугу буде зазначена в самій програмній послузі через рівні проміжки часу за допомогою відповідних засобів. Стаття 9 Кожна Сторона вивчає питання, а якщо необхідно, уживає правових заходів, таких як введення права на короткий показ подій, які становлять великий інтерес для громадськості, щоб право громадськості на інформацію не було порушене через використання телемовником, який підпадає під її юрисдикцію, виключних прав на трансляцію чи ретрансляцію таких подій у тому значенні, якого надано цьому в статті 3. Стаття 9bis 1. Кожна Сторона зберігає право вжити заходів для забезпечення того, щоб телемовник, який підпадає під її юрисдикцію, не здійснював виняткової ретрансляції подій, які вона вважає значними для суспільства, позбавляючи значну частину громадськості на території цієї Сторони можливості слідкувати за такими подіями в прямому ефірі чи в записі на телеканалах, до яких є вільний доступ. Якщо він це робить, то відповідна Сторона може вдатися до складення переліку тих позначених подій, які вона вважає головними для суспільства. 2. Сторони, дотримуючись юридичних гарантій, що надані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а також, у відповідних випадках, національною конституцією, забезпечують відсутність здійснення телемовником, який підпадає під їхню юрисдикцію, виняткових прав, які він придбав після дати набирання чинності Протоколом про внесення змін до Європейської Конвенції про транскордонне телебачення, у такий спосіб, за якого значна частина громадськості іншої Сторони позбавлена можливості слідкувати за подіями, позначеними цією іншою Стороною, у прямому ефірі, цілком або частково, або там, де це доречно за об'єктивних причин, що пов'язані з громадськими інтересами, у запису, цілком або частково, на телеканалах, до яких є вільний доступ, як визначено цією іншою Стороною згідно з пунктом 1, дотримуючись таких вимог: a) Сторона, яка вживає правових заходів, зазначених у пункті 1, складає перелік національних або ненаціональних подій, які вона вважає головними для суспільства; b) Сторона робить це в чіткий та прозорий спосіб, своєчасно, ефективно використовуючи час; c) Сторона визначає, чи повинні ці події передаватися цілком або частково в прямому ефірі або в разі необхідності чи доречності з об'єктивних причин, що пов'язані з громадськими інтересами, - цілком або частково в записі; d) Заходи, яких уживає Сторона, що складає перелік, повинні бути пропорційними та якомога докладніше описаними, щоб дати змогу іншим Сторонам вжити заходів, зазначених у цьому пункті; e) Сторона, що складає список, повідомляє про цей перелік і відповідні правові заходи Постійному Комітетові в строки, установлені Постійним Комітетом; f) Заходи, яких уживає Сторона, що складає перелік, обмежуються керівними принципами Постійного Комітету, зазначеними в пункті 3 і схвалюються Постійним Комітетом. Заходи, що ґрунтуються на положеннях цього пункту, застосовуються тільки до подій, виданих Постійним Комітетом у щорічному переліку, зазначеного в пункті 3, а також до тих виняткових прав, придбаних після набрання чинності цим Протоколом про внесення змін. 3. Раз на рік Постійний Комітет: a) видає зведений список визначених подій та відповідних правових заходів, про які повідомляють йому Сторони згідно з підпунктом "е" пункту 2; b) визначає керівні принципи, які приймаються більшістю в три чверті голосів його членів, на додаток до вимог, перерахованих у підпунктах "а" - "е" пункту 2, щоб уникнути розходжень у застосуванні цієї статті й відповідних положень Європейського Співтовариства. Стаття 10 1. Кожна Сторона, що здійснює трансляцію, забезпечує в разі доцільності та відповідними засобами, щоб телемовник, який підпадає під її юрисдикцію, приділяв більшу частину свого ефірного часу європейським роботам, за винятком часу, відведеного для новин, спортивних подій, телевізійних ігор, реклами, послуг телетексту й телепродажу. Це співвідношення з урахуванням зобов'язань телемовника перед своїми телеглядачами стосовно інформаційних, освітніх, культурних та розважальних програм досягається поступово, на підставі відповідних критеріїв. 2. Якщо між Стороною, яка здійснює прийом і Стороною, яка здійснює трансляцію, виникає спір стосовно застосування попереднього пункту, на запит однієї зі Сторін до Постійного Комітету може подаватися звернення для отримання його консультативного висновку з цього питання. Такий спір не передається на арбітражний розгляд, передбачений у статті 26. 3. Сторони зобов'язуються спільно шукати найбільш прийнятні засоби та процедури підтримки - без дискримінації телемовника - діяльності та розвитку європейського виробництва, особливо в країнах з низьким потенціалом аудіовізуального виробництва або в районах використання непоширених мов. 4. Сторони забезпечують відсутність трансляції телемовником, який підпадає під їхню юрисдикцію, кінематографічних творів у строки, не погоджені з власниками прав. Стаття 10bis У дусі співробітництва й взаємодопомоги, який лежить в основі цієї Конвенції, Сторони докладають зусиль, щоб програмні послуги, які транслюються або ретранслюються телемовником або іншими юридичними чи фізичними особами, що підпадають під їхню юрисдикцію, у значенні статті 3, не загрожували плюралізму засобів масової інформації. Розділ III
1. Реклама й телепродаж повинні бути чесними й добросовісними. 2. Реклама й телепродаж не повинні бути оманливими, і не повинні завдавати шкоду інтересам споживачів. 3. Реклама й телепродаж, які призначені для дітей або в яких беруть участь діти, повинні уникати всього, що може зашкодити їхнім інтересам, і повинні враховувати їхні особливі почуття. 4. Телепродаж не повинен спонукати неповнолітніх до укладання договорів про продаж чи оренду товарів і послуг. 5. Рекламодавець не повинен чинити редакційного впливу на зміст програм. Стаття 12 1. Пропорція проміжків часу, відведених для транслювання сюжетів телепродажу, рекламних сюжетів й інших форм реклами, за винятком вікон телепродажу в значенні пункту 3, не повинні перевищувати 20 % часу щоденних передач. Час, відведений для транслювання коротких рекламних сюжетів, не повинен перевищувати 15 % часу щоденних передач. 2. Пропорція проміжків часу, відведених для транслювання рекламних сюжетів і сюжетів телепродажу, не повинні перевищувати 20 % у межах установленої години. 3. Вікна, які призначені для трансляції програм телепродажу в межах програмних послуг, не призначених винятково для телепродажу, повинні мати мінімальну безперервну тривалість 15 хвилин. Максимальна кількість вікон на день становить вісім. Загальна їхня тривалість не повинна перевищувати 3 години на день. Вони повинні чітко позначатися за допомогою оптичних та акустичних засобів. 4. Для цілей цієї статті до реклами не належать: - оголошення, які робить телемовник у зв'язку з його програмами та додатковими товарами, що безпосередньо випливають із цих програм; - оголошення, які робляться в інтересах громадськості, а також заклики до благодійництва, які передаються безоплатно. Стаття 13 1. Реклама та телепродаж повинні чітко вирізнятись як такі й розпізнаватись серед інших елементів програмних послуг за допомогою оптичних та (або) акустичних засобів. У принципі короткі рекламні сюжети й сюжети телепродажу повинні транслюватися блоками. 2. Реклама й телепродаж не повинні застосовувати прийоми, що впливають на підсвідомість. 3. Приховані реклама й телепродаж не дозволяються, зокрема презентація товарів чи послуг у програмах, коли вона слугує рекламним цілям. 4. У рекламі й телепродажу не повинні використовуватися ні зображення, ні голос осіб, які регулярно подають новини та програми про поточні події. Стаття 14 1. Реклама й телепродаж вставляються між програмами. За умови дотримання умов, викладених в пунктах 2 - 5 цієї статті, рекламні сюжети й сюжети телепродажу можуть вставлятись і під час програм, але так, щоб не порушувалися цілісність і цінність програми і не завдавалась шкода власникам авторських прав. 2. У програмах, які складаються з автономних частин, або в спортивних програмах й аналогічно побудованих показах новин та вистав, які мають перерви, рекламні сюжети й сюжети телепродажу вставляються лише між частинами або в перервах. 3. Трансляція аудіовізуальних творів, наприклад художніх кінофільмів і телефільмів (за винятком окремих серій, серіалів, розважальних програм та документальних фільмів), якщо їхня запланована тривалість перевищує 45 хвилин, може перериватися один раз на кожний повний 45-хвилинний період. Подальше переривання дозволяється, якщо їхня запланована тривалість перевищує принаймні на 20 хвилин два чи більше повні 45-хвилинні періоди. 4. Коли програми, крім тих, що підпадають під пункт 2, перериваються рекламними сюжетами або сюжетами телепродажу, тоді між кожними двома послідовними рекламними сюжетами або сюжетами телепродажу повинен минути принаймні 20-хвилинний період. 5. Реклама й телепродаж не повинні вставлятися в будь-яку трансляцію релігійної служби. Новини й програми поточних подій, документальні фільми, релігійні програми та програми для дітей, коли їхня запланована тривалість не перевищує 30 хвилин, рекламою чи телепродажем не перериваються. Якщо їхня запланована тривалість становить 30 хвилин або більше, то застосовуються положення попередніх пунктів. Стаття 15 1. Реклама й телепродаж тютюнових виробів не дозволяються. 2. Реклама й телепродаж алкогольних напоїв усіх різновидів здійснюються з дотримання таких правил: a) вони не повинні бути особливим чином призначені для неповнолітніх, і жодна особа, яка пов'язана з уживанням алкогольних напоїв у рекламі або в телепродажу, не повинна здаватися неповнолітньою; b) вони не повинні асоціювати вживання алкоголю з фізичними досягненнями, чи водінням автомобілю; c) вони не повинні заявляти, що алкогольні напої мають лікувальні властивості, що вони мають стимулюючий, чи заспокійливий ефект, або можуть допомагати у вирішенні особистих проблем; d) вони не повинні заохочувати до надмірного вживання алкогольних напоїв, чи представляти утримання та помірність їхнього вживання у негативному світлі; e) вони не повинні надто підкреслювати наявність алкоголю в напоях. 3. Реклама лікарських засобів і медичних послуг, які на території Сторони, що здійснює трансляцію, можна придбати лише за медичним рецептом, не дозволяється. 4. Реклама всіх інших лікарських засобів і медичних послуг повинна чітко відрізнятись як така, повинна бути достовірною та правдивою, перевірятися й відповідати вимозі захисту людини від шкоди. 5. Телепродаж лікарських засобів і медичних послуг не дозволяється. Стаття 16 1. Щоб уникнути спотворень конкуренції та створення небезпеки для системи телебачення однієї Сторони, реклама й телепродаж, які спеціально призначені й передаються з певною частотою для телеаудиторій окремої Сторони, яка не є Стороною, що здійснює трансляцію, не повинні обходити встановлені цією конкретною Стороною правила телереклами й телепродажу. 2. Положення попереднього пункту не застосовуються в таких випадках: a) коли відповідні правила створюють нерівні умови між рекламою й телепродажем, які транслюються телемовником, що підпадає під юрисдикцію цієї Сторони, та рекламою й телепродажем, що транслюються телемовником чи будь-якою іншою фізичною або юридичною особою, які підпадають під юрисдикцію іншої Сторони; або b) коли ці Сторони уклали дво- чи багатосторонні угоди в цій галузі. Розділ IV
1. Якщо програма або серія програм повністю або частково фінансується спонсором, це чітко зазначається у відповідних титрах на початку та (або) наприкінці програми. 2. Спонсор за будь-яких обставин не має права впливати на зміст і час виходу в ефір програм, що ним фінансуються, і таким чином порушувати відповідальність та редакторську незалежність телемовника стосовно програм. 3. Програми, що фінансуються спонсором, не повинні заохочувати продаж, купівлю або оренду товарів чи послуг спонсора або третьої сторони, особливо шляхом спеціальних нагадувань, які сприяють реалізації цих товарів або послуг. Стаття 18 1. Спонсорами програм не можуть бути фізичні або юридичні особи, основним видом діяльності яких є виробництво чи продаж товарів або надання послуг, реклама й телепродаж яких заборонені на підставі статті 15. 2. Компанії, діяльність яких охоплює, inter alia, виробництво або продаж лікарських засобів і медичних послуг, можуть виступати спонсорами програм шляхом рекламування назви, торговельної марки, іміджу чи діяльності відповідної компанії, за винятком будь-якого посилання на лікарські засоби чи конкретні медичні послуги, які можна отримати лише за медичним рецептом на території Сторони, що здійснює трансляцію. 3. Фінансування спонсором новин і програм поточних подій не дозволяється. Розділ IVbis
1. Положення цієї Конвенції з відповідними змінами застосовується до програм, призначених виключно для самореклами. 2. У ці програми дозволяється вставляти рекламу в інших формах у межах, установлених пунктами 1 і 2 статті 12. Стаття 18ter 1. Положення цієї Конвенції з відповідними змінами застосовуються до програм, призначених виключно для телепродажу. 2. У цих програмах дозволяється розміщувати рекламу в межах, установлених пунктом 1 статті 12; пункт 2 статті 12 не застосовується. Розділ V
1. Сторони зобов'язуються надавати одна одній допомогу для виконання цієї Конвенції. 2. Для цього: a) кожна Договірна Держава призначає один чи більше органів і повідомляє назву та адресу кожного з них Генеральному секретарю Ради Європи під час здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання; b) кожна Договірна Держава, що призначила більше одного органу, зазначає у своєму повідомленні, передбаченому в підпункті "а", повноваження кожного органу. 3. Призначений Стороною орган: a) надає інформацію, передбачену в пункті 2 статті 6 цієї Конвенції; b) надає на запит призначеного іншою Стороною органу інформацію про свої внутрішні законодавство та практику з питань, що охоплюються цією Конвенцією; c) співпрацює, коли це необхідно, з органами, призначеними іншими Сторонами, і особливо коли це поліпшує ефективність заходів, що вживаються для виконання цієї Конвенції; d) розглядає будь-які труднощі, які виникають у застосуванні цієї Конвенції та які повідомляються йому органом, призначеним іншою Стороною. Розділ VI
1. Для цілей цієї Конвенції створюється Постійний Комітет. 2. Кожна Сторона може бути представлена в Постійному комітеті одним чи більше делегатами. Кожна делегація має один голос. У межах своєї компетенції Європейське Співтовариство здійснює своє право голосу тією кількістю голосів, що дорівнює кількості його держав-членів, які є Сторонами цієї Конвенції; Європейське Співтовариство не здійснює свого права голосу, якщо відповідні держави-члени здійснюють його самостійно та навпаки. 3. Будь-яка держава, яка згадана в пункті 1 статті 29 і яка не є Стороною цієї Конвенції, може бути представлена в Постійному Комітеті спостерігачем. 4. Для виконання своїх функцій Постійний Комітет може використовувати послуги експертів. Він може, за своєї ініціативи або на запит відповідного органу, запросити будь-який міжнародний або національний, урядовий або неурядовий орган, який технічно обізнаний у тих сферах, які охоплює ця Конвенція, і може бути представлений як спостерігач на одній з його зустрічей або на частині такої зустрічі. 5. Постійний Комітет скликається Генеральним секретарем Ради Європи. Його перше засідання проводиться в період шести місяців після дати набирання Конвенцією чинності. У подальшому він збирається на засідання на вимогу однієї третини Сторін або Комітету Міністрів Ради Європи, або за ініціативи Генерального секретаря Ради Європи відповідно до положень пункту 2 статті 23, або на запит однієї чи більше Сторін відповідно до положень підпункту "с" статті 21 та пункту 2 статті 25. 6. Кворум для проведення засідання Постійного Комітету складає більшість Сторін. 7. За умови дотримання положень підпункту "b" пункту 3 статті 9bis і пункту 3 статті 23 рішення Постійного Комітету приймаються більшістю в три чверті голосів присутніх членів. 8. З урахуванням положень цієї Конвенції Постійний Комітет установлює свої правила процедури. Стаття 21 Постійний Комітет відповідає за здійснення нагляду за застосуванням цієї Конвенції. Він може: a) надавати рекомендації Сторонам стосовно застосування Конвенції; b) пропонувати будь-які необхідні зміни до Конвенції та розглядати зміни, запропоновані відповідно до положень статті 23; c) на запит однієї чи більше Сторін розглядати питання, що стосуються тлумачення цієї Конвенції; d) уживати всіх можливих заходів для забезпечення дружнього врегулювання будь-яких труднощів, переданих йому на розгляд відповідно до положень статті 25; e) надавати рекомендації Комітету Міністрів стосовно запрошення держав, які не згадуються в пункті 1 статті 29, приєднатися до цієї Конвенції. f) згідно з підпунктом "c" пункту 2 статті 24bis висловлювати думки стосовно порушення прав. 2. Крім того Постійний Комітет: a) визначає керівні принципи, зазначені в підпункті "b" пункту 3 статті 9bis, щоб уникнути розходжень у застосуванні правил цієї Конвенції стосовно доступу громадськості до подій, які мають важливе значення для суспільства, і відповідних положень Європейського Співтовариства; b) висловлює думку стосовно заходів, вжитих Сторонами, які згідно з пунктом 2 статті 9bis склали перелік національних і ненаціональних подій, які вони вважають значними для суспільства; c) раз на рік публікує зведений перелік визначених подій і відповідних заходів, про які йому повідомляють Сторони згідно з підпунктом "е" пункту 2 статті 9bis. Стаття 22 Після кожного засідання Постійний Комітет надсилає Сторонам і Комітету Міністрів Ради Європи доповідь про обговорення, що мали місце, та про будь-які ухвалені рішення. Розділ VII
1. Зміни до цієї Конвенції можуть пропонуватися будь-якою Стороною. 2. Будь-яка пропозиція стосовно внесення змін повідомляється Генеральному секретарю Ради Європи, який надсилає її державам - членам Ради Європи, іншим державам - учасницям Європейської культурної конвенції, Європейському Співтовариству, а також будь-якій державі, що не є членом Ради Європи, яка приєдналася або якій запропоновано приєднатися до цієї Конвенції відповідно до положень статті 30. Генеральний секретар Ради Європи скликає засідання Постійного Комітету не раніше як через два місяці після розсилки повідомлення про таку пропозицію. 3. Постійний Комітет розглядає будь-яку запропоновану зміну та надсилає текст, ухвалений більшістю в три чверті голосів членів Постійного Комітету, Комітету Міністрів для затвердження. Після його затвердження цей текст надсилається Сторонам для прийняття. 4. Будь-яка зміна набирає чинності на тридцятий день після дати, коли усі Сторони поінформували Генерального секретаря про її прийняття. 5. Однак Комітет Міністрів може, порадившись із Постійним Комітетом, прийняти рішення про те, що певна зміна набирає чинності після закінчення дворічного терміну, відлік якого починається з дати, коли її було відкрито для схвалення, якщо якась зі Сторін не висловила Генеральному Секретареві Ради Європи заперечення стосовно набирання нею чинності. За наявності такого заперечення зміна набирає чинності першого дня місяця після дати, коли Сторона Конвенції, яка повідомила про заперечення, здасть Генеральному Секретареві Ради Європи на зберігання свій документ про схвалення. 6. Якщо зміна була схвалена Комітетом Міністрів, але ще не набрала чинності відповідно до пунктів 4 або 5, то Держава або Європейське Співтовариство можуть не дати згоду на обов'язковість для них цієї Конвенції, не прийнявши одночасно цієї зміни. Розділ VIII
1. Якщо Сторона виявляє порушення цієї Конвенції, вона повідомляє про це порушення Стороні, яка здійснює трансляцію, й обидві Сторони вживають заходів для розв'язання проблеми на основі положень статей 19, 25 і 26. 2. Якщо порушення має очевидний, серйозний і тяжкий характер, а також призводить до виникнення складних громадських проблем і зачіпає положення пунктів 1 або 2 статті 7, перше речення пункту 1 статей 12, 13, пунктів 1 або 3 статей 14 або 15 і якщо воно триває протягом двох тижнів після повідомлення про нього, Сторона, яка здійснює прийом, може тимчасово припинити ретрансляцію програмної послуги, яка порушує Конвенцію. 3. В усіх інших випадках порушень, за винятком передбачених у пункті 4 цієї статті, Сторона, яка здійснює прийом, може тимчасово припинити ретрансляцію програмної послуги, яка порушує Конвенцію, через вісім місяців після повідомлення про порушення, якщо це порушення триває. 4. Тимчасове припинення ретрансляції не дозволяється у випадку порушень пункту 3 статті 7, статей 8, 9 або 10. Стаття 24bis 1. Якщо програмна послуга телемовника повністю або в більшості спрямована на територію Сторони, яка не є Стороною, під юрисдикцію якої підпадає телемовник ("Сторона, що здійснює прийом"), і якщо телемовник був створений з наміром обходити закони, які стосуються галузей, охоплених цією Конвенцією, і які застосовувалися б до нього, якби він підпадав під юрисдикцію цієї іншої сторони, то це є порушенням прав. 2. Якщо певна Сторона висуває таке звинувачення в порушенні, то застосовується така процедура: a) відповідні Сторони намагаються досягти дружнього врегулювання; b) якщо такого врегулювання не досягнуто впродовж трьох місяців, то Сторона, що здійснює прийом, передає це питання до Постійного Комітету; c) заслухавши заінтересовані Сторони, Постійний Комітет у шестимісячний термін після дати, коли питання було передано йому, висловлює думку, чи справді мало місце порушення прав, і повідомляє її відповідним Сторонам. 3. Якщо Постійний Комітет дійшов висновку, що порушення прав справді мало місце, то Сторона, під юрисдикцію якої телемовник, як уважається, підпадає, уживає відповідних заходів для усунення порушення прав, і повідомляє про них Постійному Комітету. 4. Якщо Сторона, під юрисдикцію якої телемовник, як уважається, підпадає, впродовж шести місяців не вжила заходів, зазначених у пункті 3, то відповідні Сторони вдаються до арбітражної процедури, установленої в пункті 2 статті 26 та в додатку до Конвенції. 5. Сторона, що здійснює прийом, не повинна вживати будь-яких заходів проти відповідної програмної послуги, доки не закінчиться арбітражна процедура. 6. Будь-які запропоновані або вжиті згідно із цією статтею заходи, повинні відповідати статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Розділ IX
1. У випадку виникнення труднощів у застосуванні цієї Конвенції відповідні сторони докладають всіх зусиль для їхнього дружнього врегулювання. 2. Якщо не одна зі сторін не заперечує, Постійний Комітет може розглянути це питання, запропонувавши відповідним сторонам свої послуги для якнайшвидшого прийнятного врегулювання спору й у разі необхідності надання консультативного висновку із цього питання. 3. Кожна із відповідних Сторін зобов'язується без зволікань надавати Постійному Комітету всю необхідну інформацію та сприяння для виконання ним своїх функцій згідно з попереднім пунктом. Стаття 26 1. Якщо відповідні Сторони не можуть врегулювати спір відповідно до положень статті 25, вони мають право за обопільною згодою передати його до арбітражу, процедуру якого наведено в додатку до цієї Конвенції. За відсутності такої згоди упродовж шести місяців після подання першого запиту про початок процедури примирення, спір може бути переданий до арбітражу на запит однієї зі Сторін. 2. Будь-яка Сторона може будь-коли заявити, що вона визнає обов'язковим ipso facto й без спеціальної згоди стосовно будь-якої іншої Сторони, яка бере на себе таке саме зобов'язання, застосування процедури арбітражу, передбаченої в додатку до цієї Конвенції. Розділ X
1. Сторони, які є членами Європейського Співтовариства, у своїх взаємовідносинах застосовують правові норми Співтовариства, а положення цієї Конвенції застосовують тільки у випадках відсутності правової норми Співтовариства, що регулює відповідне конкретне питання. 2. Ніщо в цій Конвенції не перешкоджає Сторонам укладати міжнародні угоди, які доповнюють чи розвивають її положення або розширюють сферу їхнього застосування. 3. У випадку двосторонніх угод ця Конвенція не змінює прав та зобов'язань Сторін, які випливають з таких угод і які не перешкоджають іншим Сторонам здійснювати свої права чи виконувати свої зобов'язання за цією Конвенцією. Стаття 28 Жодне з положень цієї Конвенції не заважає Сторонам застосовувати суворіші й детальніші правила порівняно з тими, які передбачені в цій Конвенції, до програмних послуг, що транслює телемовник, який підпадає, як уважається, під їхню юрисдикцію в значенні статті 5. Розділ XI
1. Цю Конвенцію відкрито для підписання державами - членами Ради Європи, іншими державами - учасницями Європейської культурної конвенції та Європейським Співтовариством. Вона підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи. 2. Ця Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати, на яку сім держав, з яких не менше п'яти є членами Ради Європи, висловили свою згоду на обов'язковість для них Конвенції відповідно до положень попереднього пункту. 3. Будь-яка держава, під час підписання чи будь-коли до набирання Конвенцією чинності стосовно цієї держави, може заявити про те, що вона застосовуватиме Конвенцію тимчасово. 4. Стосовно будь-якої держави, згаданої в пункті 1, або Європейського Співтовариства, які згодом висловлюватимуть свою згоду на обов'язковість Конвенції для них, ця Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження. Стаття 30 1. Після набирання чинності цією Конвенцією Комітет міністрів Ради Європи, після консультацій з Договірними Державами, може запропонувати приєднатися до цієї Конвенції будь-якій іншій державі за рішенням, що ухвалюється більшістю голосів, що передбачено в пункті "d" статті 20 Статуту Ради Європи, та одностайним голосуванням представників Договірних Держав, які мають право засідати в Комітеті. 2. Стосовно будь-якої держави, що приєдналася до Конвенції, Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати здачі на зберігання документа про приєднання Генеральному секретарю Ради Європи. Стаття 31 1. Будь-яка держава, під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання, може визначити територію чи території, до яких застосовуватиметься ця Конвенція. 2. Будь-яка держава може, будь-коли після цього заявою на ім'я Генерального секретаря Ради Європи, поширити дію цієї Конвенції на будь-яку іншу територію, визначену в цій заяві. Стосовно такої території Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати отримання такої заяви Генеральним секретарем. 3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до двох попередніх пунктів, може, стосовно будь-якої території, визначеної в цій заяві, бути відкликана шляхом подання відповідного повідомлення на ім'я Генерального секретаря. Відкликання набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шестимісячного періоду від дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем. Стаття 32 1. Під час підписання або подання ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, схвалення чи приєднання кожна Держава може заявити, що вона залишає за собою право обмежувати ретрансляцію на своїй території (лише настільки, наскільки вона не відповідає національному законодавству) програмних послуг, що містять рекламу алкогольних напоїв відповідно до правил, передбачених у пункті 2 статті 15 цієї Конвенції. Жодних інших застережень робити не можна. 2. Застереження, заявлене відповідно до попереднього пункту, опротестуванню не підлягає. 3. Будь-яка Договірна Держава, що зробила застереження згідно з пунктом 1, може повністю або частково відкликати його шляхом подання відповідного повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи. Відкликання набирає чинності з дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем. 4. Сторона, що зробила застереження згідно з пунктом 1, не може вимагати застосування цього положення будь-якою іншою Стороною; однак, якщо її застереження є частковим або умовним, вона може вимагати застосування цього положення в тому обсязі, в якому вона сама його прийняла. Стаття 33 1. Будь-яка Сторона може будь-коли денонсувати цю Конвенцію шляхом подання відповідного повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи. 2. Така денонсація набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шестимісячного періоду від дати отримання повідомлення Генеральним секретарем. Стаття 34 Генеральний секретар Ради Європи повідомляє державам - членам Ради Європи, іншим державам - учасницям Європейської культурної конвенції, Європейському Співтовариству та будь-якій державі, яка приєдналася або якій запропоновано приєднатися до Конвенції, про: a) будь-яке підписання; b) здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти чи будь-якого документа про прийняття, затвердження чи приєднання; c) будь-яку дату набирання чинності цією Конвенцією відповідно до положень статей 29, 30 і 31; d) будь-яку доповідь, підготовлену відповідно до положень статті 22; e) будь-яку іншу дію, заяву, повідомлення чи сповіщення, які стосуються цієї Конвенції. На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином на те вповноважені, підписали цю Конвенцію. Учинено в м. Страсбург 5 травня 1989 року англійською та французькою мовами, причому обидва тексти є автентичними, в одному примірнику, який зберігатиметься в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії Конвенції кожній державі - члену Ради Європи, іншим державам - учасницям Європейської культурної конвенції, Європейському Співтовариству та будь-якій іншій державі, якій запропоновано приєднатися до цієї Конвенції.
Додаток
1. Будь-який запит про арбітраж повідомляється Генеральному секретарю Ради Європи. У ньому зазначаються назва іншої сторони в спорі та предмет спору. Генеральний секретар надсилає отриману таким чином інформацію всім Сторонам цієї Конвенції. 2. У випадку спору між двома Сторонами, одна з яких є державою - членом Європейського Співтовариства, яке саме є Стороною, запит про арбітраж надсилається і державі-члену, і Співтовариству, які спільно упродовж одного місяця після дати отримання запиту повідомляють Генеральному секретарю про те, хто буде стороною в спорі - чи держава-член, чи Співтовариство, або держава-член і Співтовариство разом. За відсутності такого повідомлення упродовж зазначеного проміжку часу держава-член і Співтовариство вважаються однією стороною в спорі для цілей застосування положень, що регулюють утворення й процедуру розгляду арбітражного суду. Таке саме правило застосовується, якщо держава-член і Співтовариство спільно виступають як сторона в спорі. У випадках, передбачених у цьому пункті, одномісячний період, установлений у викладеному нижче першому реченні пункту 4, подовжується до двох місяців. 3. До складу арбітражного суду входять три члени: кожна зі сторін у спорі призначає одного арбітра; призначені таким чином два арбітри призначають за обопільною згодою третього арбітра, який є головою арбітражного суду. Останній не може бути громадянином жодної зі Сторін у спорі, мати постійне місце проживання на території будь-якої із цих сторін, працювати в жодній з них і не повинен мати попереднього відношення до справи на будь-якій іншій посаді. 4. Якщо одна зі Сторін не призначила арбітра упродовж одного місяця після повідомлення Генеральним секретарем Ради Європи запиту про арбітраж, він призначається на запит іншої Сторони Головою Європейського суду з прав людини упродовж наступного одномісячного періоду. Якщо Голова Суду цього зробити не може або є громадянином однієї зі Сторін у спорі, таке призначення здійснюється заступником Голови Суду або найстаршим за віком присутнім суддею, який є присутнім і не є громадянином жодної зі Сторін у спорі. Така сама процедура застосовується, якщо упродовж одного місяця після призначення другого арбітра Голову арбітражного суду не призначено. 5. Положення пунктів 3 і 4 застосовуються в разі необхідності для заповнення будь-якої вакансії. 6. Дві чи більше Сторони, які за згодою визначають, що вони мають спільні інтереси, призначають арбітра разом. 7. Сторони в спорі та Постійний комітет забезпечують арбітражний суд усіма засобами, які необхідні для ефективного арбітражного розгляду. 8. Арбітражний суд установлює свої правила процедури. Він ухвалює рішення більшістю голосів своїх членів. Його рішення є остаточним і має обов'язкову силу. 9. Рішення арбітражного суду повідомляється Генеральному секретарю Ради Європи, який надсилає його усім Сторонам цієї Конвенції. 10. Кожна Сторона в спорі несе витрати призначеного нею арбітра; витрати іншого арбітра, а також інші витрати, пов'язані з арбітражним розглядом, ці Сторони ділять порівну. Примітки: 1. До тексту зміни внесено відповідно до положень Протоколу (ETS No. 171). 2. Статтю додано відповідно до положень Протоколу (ETS No. 171). 3. До заголовка зміни внесено відповідно до положень Протоколу (ETS No. 171). 4. Розділ додано відповідно до положень Протоколу (ETS No. 171). ____________ ** Конвенцію зі змінами, внесеними Протоколом, ратифіковано Законом України від 17 грудня 2008 року N 687-VI із заявою та застереженням (Офіційний вісник України, 2008 р., N 100, ст. 3297) ____________
Нравится? Лайкни! | |
| Категория: Международные документы / Міжнародні документи | Добавил: yurist-online (05.08.2015) | |
| Просмотров: 1078 |
| Всего комментариев: 0 | |