Проект
вносять народні депутати України: О. В. Богомолець (посвідчення N 067), О. А. Корчинська (посвідчення N 208)
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони здоров'я та трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. Закон України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 41, ст. 377) викласти в такій редакції:
"ЗАКОН УКРАЇНИ
Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині
Цей Закон з урахуванням сучасного стану науки і рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я визначає умови і порядок застосування трансплантації як спеціального методу надання медичної допомоги, забезпечує додержання в Україні прав людини та захист людської гідності при застосуванні трансплантації та здійсненні іншої, пов'язаної з нею діяльності.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
трансплантація - спеціальний метод надання медичної допомоги, що полягає в пересадці реципієнту органу (частини органу) або іншого анатомічного матеріалу, взятих у людини чи у тварини;
взяття органу (частини органу) та (або) інших анатомічних матеріалів - хірургічна операція або маніпуляція з взяття органу (частини органу) та (або) інших анатомічних матеріалів у живого або померлого донора, їх типування та зберігання;
живий донор - особа, яка добровільно дала у встановленому законодавством порядку згоду на взяття у неї анатомічних матеріалів для трансплантації;
померлий донор - тіло померлої людини, щодо якої у встановленому цим Законом порядку надано письмову згоду на взяття у неї посмертно анатомічних матеріалів для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів;
анатомічні матеріали - органи (їх частини), тканини, анатомічні утворення, клітини людини або тварини;
алотрансплантати - анатомічні матеріали людини, призначені для трансплантації;
біоімплантати - медичні вироби, виготовлені з анатомічних матеріалів людини або тварини.
ксенотрансплантати - анатомічні матеріали тварини, призначені для трансплантації;
фетальні матеріали - анатомічні матеріали мертвого ембріона (плода) людини.
реципієнт - особа, якій здійснюється трансплантація;
процедура констатації смерті людини - сукупність дій та умов медичного характеру, що є обов'язковими при встановленні факту смерті людини на підставі діагностичних критеріїв смерті мозку;
смерть мозку - повна і незворотна втрата головним мозком людини всіх його функцій, що реєструється на фоні працюючого серця та примусової вентиляції легень.
Стаття 2. Законодавство України про трансплантацію
Законодавство України про трансплантацію складається з Конституції України, Основ законодавства України про охорону здоров'я, цього Закону та інших прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів України.
Стаття 3. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на діяльність, пов'язану зі взяттям, зберіганням, перевезенням органів, інших анатомічних матеріалів людини та їх трансплантацією, виготовленням біоімплантатів, отриманням і використанням ксенотрансплантатів.
Дія цього Закону не поширюється на:
донорство крові та (або) її компонентів і діяльність, пов'язану з їх використанням;
трансплантацію статевих залоз, репродуктивних клітин та живих ембріонів;
аутотрансплантацію - пересадку людині взятого у неї анатомічного матеріалу;
імплантацію - пересадку біоімплантатів і штучно виготовлених замінників органів;
взяття анатомічних матеріалів для діагностичних досліджень;
діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Стаття 4. Міжнародні договори
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші норми, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.
Стаття 5. Державне регулювання діяльності, пов'язаної з трансплантацією
Державне регулювання діяльності, пов'язаної з трансплантацією, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Розділ II
ПРИНЦИПИ, УМОВИ ТА ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ. ДІЯЛЬНІСТЬ, ПОВ'ЯЗАНА З ТРАНСПЛАНТАЦІЄЮ, І КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ТРАНСПЛАНТАЦІЮ
Стаття 6. Принципи, умови та порядок застосування трансплантації
Трансплантація здійснюється за принципами:
добровільності;
безоплатності, за винятком кісткового мозку.
Трансплантація як метод надання медичної допомоги застосовується виключно за наявності медичних показань та згоди об'єктивно інформованого реципієнта з повною цивільною дієздатністю лише у випадках, коли усунення небезпеки для життя або відновлення здоров'я реципієнта іншими методами лікування неможливе.
Наявність у реципієнта медичних показань для застосування трансплантації встановлює консиліум лікарів відповідного закладу охорони здоров'я чи наукової установи.
У випадках, коли реципієнт не досяг чотирнадцятирічного віку чи визнаний судом недієздатним, трансплантація застосовується за згодою об'єктивно інформованих його батьків або інших законних представників. Щодо осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаних судом обмежено дієздатними трансплантація застосовується за згодою об'єктивно інформованих реципієнтів, об'єктивно інформованих їх батьків або інших законних представників.
У невідкладних випадках, коли є реальна загроза життю реципієнта, його згода або згода його законних представників для застосування трансплантації не потрібна.
Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для реципієнта наслідків, лікуючий лікар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього реципієнт відмовляється від застосування трансплантації, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності консиліуму лікарів.
У разі, коли від застосування трансплантації відмовляється законний представник реципієнта, що може мати тяжкі наслідки для здоров'я реципієнта, лікуючий лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування.
Порядок взяття органів, інших анатомічних матеріалів людини, застосування трансплантації як методу надання медичної допомоги встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, а перелік органів та інших анатомічних матеріалів, що можуть використовуватися для трансплантації, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я за погодженням з Академією медичних наук України.
Стаття 7. Перевезення органів та інших анатомічних матеріалів людини
Перевезення анатомічних матеріалів людини здійснюється уповноваженими на те працівниками відповідних закладів охорони здоров'я і наукових установ за наявності умов, що забезпечують збереження цих матеріалів, та оригіналів необхідних документів.
Порядок перевезення анатомічних матеріалів людини в межах України, їх зберігання, ввезення таких матеріалів на митну територію України та вивезення за межі цієї території встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 8. Заклади та установи, що здійснюють трансплантацію та (або) діяльність, пов'язану з трансплантацією
Трансплантацію та (або) діяльність, пов'язану з трансплантацією, здійснюють заклади охорони здоров'я і наукові установи, акредитовані в спеціальному порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, та внесені до Переліку закладів охорони здоров'я і наукових установ, що здійснюють трансплантацію та (або) діяльність, пов'язану з трансплантацією, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Заклади охорони здоров'я та наукові установи, зазначені в частині першій цієї статті, повинні мати матеріально-технічну базу, обладнання та кваліфікованих працівників, які необхідні для застосування трансплантації та здійснення іншої, пов'язаної з нею діяльності. Вимоги до матеріально-технічної бази, обладнання, підготовки та кваліфікації працівників цих закладів та установ встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Організаційно-методичне керівництво, взаємодію закладів та установ, що здійснюють діяльність, пов'язану з трансплантацією, їх інформаційне забезпечення і контроль здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Стаття 9. Діяльність, пов'язана з трансплантацією
Заклади охорони здоров'я і наукові установи можуть бути акредитовані для застосування трансплантації та (або) здійснення іншої, пов'язаної з нею діяльності:
взяття гомотрансплантатів у живих донорів;
взяття анатомічних матеріалів у померлих донорів;
зберігання і перевезення анатомічних матеріалів людини;
виготовлення біоімплантатів;
інших видів діяльності, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 10. Фінансування діяльності, пов'язаної з трансплантацією
Діяльність державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ, пов'язана з трансплантацією, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Додаткове фінансування діяльності державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ, пов'язаної з трансплантацією, може здійснюватися за рахунок коштів, виділених на реалізацію заходів, що передбачені відповідними програмами, доходів від реалізації нових технологій та методів, іншої наукової продукції, за виготовлені біоімплантати, реактиви, апарати та обладнання, що застосовуються в медичній практиці, а також за рахунок добровільних внесків юридичних і фізичних осіб та інших не заборонених законодавством надходжень.
Стаття 11. Контроль за діяльністю, пов'язаною з трансплантацією
Державний контроль за додержанням вимог, встановлених законодавством про трансплантацію, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
При закладах охорони здоров'я та наукових установах, які здійснюють трансплантацію та (або) діяльність, пов'язану із трансплантацією, створюються і діють етичні комітети. Типове положення про етичний комітет затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Громадський контроль за діяльністю, пов'язаною з трансплантацією, здійснюється об'єднаннями громадян відповідно до законодавства України.
Розділ III
УМОВИ ТА ПОРЯДОК ВЗЯТТЯ ГОМОТРАНСПЛАНТАТІВ У ЖИВИХ ДОНОРІВ
Стаття 12. Взяття алотрансплантатів у живих донорів
Живим донором може бути лише особа з повною цивільною дієздатністю.
У живого донора може бути взятий як алотрансплантат лише один із парних органів або частина органа, або частина іншого анатомічного матеріалу.
Взяття алотрансплантата у живого донора дозволяється на підставі висновку консиліуму лікарів відповідного закладу охорони здоров'я чи наукової установи після його всебічного медичного обстеження і за умови, що завдана здоров'ю донора шкода буде меншою, ніж небезпека для життя, що загрожує реципієнту.
Взяття алотрансплантата (за винятком анатомічних матеріалів, здатних до регенерації) у живого донора допускається у випадках, коли реципієнт і донор перебувають у шлюбі або є близькими родичами (батько, мати, син, дочка, дід, баба, онук, онука, брат, сестра, дядько, тітка, племінник, племінниця), а також у випадках трансплантації на умовах перехресного донорства.
Порядок застосування перехресного донорства визначається центральним органом виконавчої влади, що здійснює політику в сфері охорони здоров'я.
Не допускається взяття алотрансплантатів у живих осіб, які:
утримуються у місцях відбування покарань та попереднього ув'язнення;
страждають на тяжкі психічні розлади;
мають захворювання, що можуть передатися реципієнту або зашкодити його здоров'ю;
надали раніше орган або частину органа для трансплантації;
вагітні.
Стаття 13. Згода живого донора на взяття у нього алотрансплантата
У живого донора може бути взято алотрансплантат лише за наявності його письмової згоди на це, підписаної свідомо, без примушування та за погодженням етичного комітету відповідного закладу охорони здоров'я чи наукової установи, після надання живому донору лікуючим лікарем об'єктивної інформації про можливі ускладнення для його здоров'я, а також про його права у зв'язку з виконанням донорської функції. У згоді донор повинен вказати про свою поінформованість щодо можливих наслідків. Порядок надання та форма письмової згоди живого донора на взяття у нього алотрансплантата встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Стаття 14. Особливості донорства і трансплантації кісткового мозку та інших здатних до регенерації анатомічних матеріалів
Взяття у живого донора кісткового мозку та інших здатних до регенерації анатомічних матеріалів проводиться з додержанням вимог, встановлених статтями 12 і 13 цього Закону.
За письмовою згодою живого донора та при відсутності у нього медичних протипоказань кістковий мозок, інші здатні до регенерації анатомічні матеріали можуть братися повторно.
Перелік здатних до регенерації анатомічних матеріалів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
За бажанням особи з повною цивільною дієздатністю у неї може бути взято на зберігання за її рахунок кістковий мозок з метою використання у разі потреби для аутотрансплантації. За згодою донора його кістковий мозок може бути надано для трансплантації іншій особі. Для працівників, зайнятих на роботах із підвищеним ризиком ураження кровотворної системи, взяття кісткового мозку та його зберігання здійснюються за рахунок роботодавця.
Порядок взяття, зберігання і використання кісткового мозку та інших здатних до регенерації анатомічних матеріалів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розділ IV
ВЗЯТТЯ АНАТОМІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ У ПОМЕРЛИХ ОСІБ
Стаття 15. Встановлення факту смерті людини
Людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку.
Діагностичні критерії смерті мозку та процедура констатації моменту смерті людини встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Факт смерті людини встановлюється консиліумом лікарів відповідного закладу охорони здоров'я або наукової установи. Зазначені лікарі не можуть брати участі у взятті у цього донора анатомічних матеріалів, у їх трансплантації чи виготовленні біоімплантатів.
Стаття 16. Умови та порядок взяття анатомічних матеріалів у померлих осіб для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів
Кожна особа з повною цивільною дієздатністю має право прижиттєво дати письмову згоду або незгоду стати донором анатомічних матеріалів після своєї смерті, що передбачає згоду або незгоду на взяття тих чи інших анатомічних матеріалів для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів. За відсутності такої прижиттєво наданої згоди або незгоди ті чи інші анатомічні матеріали у померлої особи з повною цивільною дієздатністю можуть бути взяті для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів за згодою другого з подружжя або родичів, які проживали з нею до смерті. У померлих неповнолітніх, обмежено дієздатних або недієздатних осіб ті чи інші анатомічні матеріали для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів можуть бути взяті за згодою їх законних представників.
Кожна особа з повною цивільною дієздатністю має право у будь-який час:
подати письмову заяву про відкликання поданої раніше письмової згоди або незгоди на взяття тих чи інших її анатомічних матеріалів після її смерті для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів;
надати нову письмову згоду або незгоду на взяття тих чи інших її анатомічних матеріалів після її смерті для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів.
Письмова згода або незгода особи з повною цивільною дієздатністю на взяття тих чи інших її анатомічних матеріалів після її смерті для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів, яка була подана пізніше, а також письмова заява про відкликання поданої раніше письмової згоди або незгоди повністю скасовує подану раніше письмову згоду або незгоду.
Письмова згода або незгода на взяття у померлої особи тих чи інших анатомічних матеріалів для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів, письмова заява про відкликання наданої раніше письмової згоди або незгоди надаються до найближчого закладу охорони здоров'я у формах та в порядку, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відомості про надані письмові згоди або незгоди на взяття після смерті тих чи інших анатомічних матеріалів для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів, подані письмові заяви про відкликання наданої раніше письмової згоди або незгоди вносяться до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
На кожну особу, щодо якої у встановленому порядку надано письмову згоду на взяття після її смерті тих чи інших анатомічних матеріалів для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів, оформлюється картка потенційного донора. Форма та порядок ведення картки потенційного донора встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Фізична особа має право розпорядитися щодо передачі після її смерті органів та інших анатомічних матеріалів її тіла науковим, медичним або навчальним закладам.
Взяття анатомічних матеріалів у померлої людини для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів дозволяється після встановлення факту смерті людини та констатації моменту смерті людини в порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Взяття анатомічних матеріалів у померлої людини для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів не повинне призвести до спотворення її тіла.
Анатомічні матеріали у померлого донора для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів беруться з дозволу і в присутності судово-медичного експерта.
Взяття анатомічних матеріалів у померлого донора для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів оформляється актом. Цей акт підписується лікарями, які брали участь у взятті анатомічних матеріалів, і судово-медичним експертом та додається до медичних документів померлого донора.
Судово-медичний експерт протягом доби зобов'язаний письмово повідомити відповідного прокурора про взяття анатомічних матеріалів у померлого донора для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів.
Взяття анатомічних матеріалів у померлої людини для трансплантації та (або) для виготовлення біоімплантатів забороняється у разі:
відсутності в Єдиній державній інформаційній системі трансплантації відомостей про надану письмову згоду на взяття після її смерті тих чи інших анатомічних матеріалів для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів;
наявності в Єдиній державній інформаційній системі трансплантації відомостей про надану письмову незгоду на взяття після її смерті тих чи інших анатомічних матеріалів для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів;
якщо тіло померлої людини містить ознаки насильницької смерті;
відсутності дозволу судово-медичного експерта у разі необхідності проведення судово-медичної експертизи.
Розділ V
ОСОБЛИВОСТІ ОТРИМАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ДЕЯКИХ ВИДІВ АНАТОМІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ
Стаття 17. Порядок використання для трансплантації анатомічних матеріалів померлих донорів. Міждержавний обмін алотрансплантатами
В Україні діє Єдина державна інформаційна система трансплантації, до якої вносяться відомості про осіб, які прижиттєво надали письмову згоду чи незгоду на взяття у них після смерті тих чи інших анатомічних матеріалів для трансплантації; заяви про відкликання наданої раніше письмової згоди або незгоди; реципієнтів, які очікують трансплантації органів та (або) інших анатомічних матеріалів; осіб, яким вже здійснено трансплантацію; перелік анатомічних матеріалів та біоімплантатів, які готові до трансплантації. Відомості Єдиної державної інформаційної системи трансплантації є конфіденційними, становлять лікарську таємницю і можуть бути розголошені лише у випадках, передбачених Законом. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, здійснює ведення Єдиної державної інформаційної системи трансплантації та затверджує Положення про Єдину державну інформаційну систему трансплантації та забезпечує діяльність такої системи.
У разі, коли взятий у померлого донора анатомічний матеріал через відсутність біологічно сумісного реципієнта не може бути використано для трансплантації у відповідному закладі охорони здоров'я або науковій установі, цей заклад або установа негайно надають інформацію про зазначений анатомічний матеріал до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації, де відбувається наступний оперативний пошук сумісного реципієнта.
Якщо біологічно сумісного з отриманими тканинами реципієнта в межах України не знайдено, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я надає інформацію про ці тканини відповідним установам і організаціям інших країн, з якими Україна уклала міжнародні договори з питань трансплантації.
Тканини, взяті у померлих осіб, а також кістковий мозок, взятий у живих донорів, можуть передаватися іншим країнам лише на умовах рівноцінного обміну в порядку, визначеному відповідними міжнародними договорами України.
Стаття 18. Заборона торгівлі органами та іншими анатомічними матеріалами людини
Укладання або пропонування укладення угод, що передбачають купівлю-продаж органів або інших анатомічних матеріалів людини забороняється.
Реклама пропозицій органів або інших анатомічних матеріалів людини забороняється.
Стаття 19. Надання фетальних матеріалів для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів
Фетальні матеріали для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів можуть надавати акредитовані в установленому порядку заклади охорони здоров'я, які проводять операції штучного переривання вагітності (аборти) з дотриманням умов та порядку проведення таких операцій, встановлених законодавством України.
Фетальні матеріали для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів надаються за згодою живого донора та за умови збереження конфіденційності відомостей про нього.
На осіб, фетальні матеріали яких надані для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів, не поширюються норми частин другої та третьої статті 22 і статті 23 цього Закону.
Стаття 20. Виготовлення і застосування біоімплантатів
Для виготовлення біоімплантатів використовуються анатомічні матеріали померлих донорів, узяті з додержанням вимог цього Закону.
Виготовлення біоімплантатів, їх застосування і контроль якості, державна реєстрація та реалізація, ввезення на митну територію України та вивезення за її межі здійснюються з додержанням умов і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та з додержанням спеціальних технологічних регламентів.
Стаття 21. Отримання та застосування ксенотрансплантатів
Пересадка органів та анатомічних матеріалів тварини людині забороняється.
Допускаються до клінічного використання медичні вироби, виготовлені з анатомічних матеріалів тварини, що пройшли спеціальну обробку у відповідності до технологічних регламентів.
Заклади охорони здоров'я, наукові установи, які застосовують ксенотрансплантати, можуть їх отримувати на підставі угод із господарюючими суб'єктами, що вирощують відповідних тварин. Порядок застосування ксенотрансплантатів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Утримання тварин і взяття у них ксенотрансплантатів повинні здійснюватися з додержанням загальних принципів гуманного поводження з тваринами.
Медико-біологічні вимоги до тварин, умови їх утримання, порядок взяття у них ксенотрансплантатів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Розділ VI
ПРАВА, СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ЖИВОГО ДОНОРА ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ТРАНСПЛАНТАЦІЮ
Стаття 22. Права особи, яка дала згоду стати донором, і живого донора
Особа, яка дала згоду стати донором, до взяття гомотрансплантата має право відмовитися від даної нею раніше на це згоди.
На випадок смерті донора, зараження його інфекційною хворобою, виникнення у нього інших хвороб чи розладів здоров'я у зв'язку з виконанням ним донорської функції він підлягає обов'язковому державному страхуванню в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Донору в порядку, встановленому законом України, відшкодовується шкода, заподіяна ушкодженням здоров'я у зв'язку з виконанням ним донорської функції з урахуванням додаткових витрат на лікування, посилене харчування та інші заходи, спрямовані на його соціально-трудову та професійну реабілітацію.
Стаття 23. Соціальний захист живого донора та членів його сім'ї
Інвалідність живого донора, що настала у зв'язку з виконанням ним донорської функції, прирівнюється до інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.
У разі смерті живого донора, що настала внаслідок виконання ним донорської функції, членам сім'ї померлого, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Призначення такої пенсії здійснюється у порядку та на умовах, встановлених законодавством України для призначення пенсії сім'ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.
Стаття 24. Відповідальність за порушення законодавства про трансплантацію
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про трансплантацію, несуть відповідальність згідно із законами України.
Розділ VII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності через рік з дня його опублікування.
2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін після набрання чинності цим Законом:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про приведення законів України у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
2. У Законі України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 4, ст. 19) статтю 47 викласти в такій редакції:
"Стаття 47. Трансплантація органів та (або) інших анатомічних матеріалів
Трансплантація органів та (або) інших анатомічних матеріалів людині здійснюється у визначеному законом порядку при наявності згоди донора та реципієнта або згоди їх законних представників, окрім випадків, встановлених законом, та за умови, якщо використання інших методів медичної допомоги не дає бажаних результатів, а завдана при цьому шкода донору є меншою, ніж та, що загрожувала реципієнту.
Донором органів та інших анатомічних матеріалів може бути фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа з повною цивільною дієздатністю може дати письмову згоду на донорство її органів та інших анатомічних матеріалів на випадок своєї смерті або заборонити його у порядку, встановленому законом.
Взяття органів та інших анатомічних матеріалів з тіла фізичної особи, яка померла, допускається у випадках та в порядку, встановлених законом.".
3. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25 - 26, ст. 131) статтю 143 викласти в такій редакції:
"Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів та (або) інших анатомічних матеріалів людини або тварини
1. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів та (або) інших анатомічних матеріалів людини або тварини -
карається штрафом від ста до п'ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів та (або) інших анатомічних матеріалів з метою їх трансплантації -
карається позбавлення волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від винного, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
4. Незаконна торгівля органами та (або) іншими анатомічними матеріалами людини або тварини -
карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
5. Дії, передбачені частинами другою, третьою чи четвертою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або участь у транснаціональних організаціях, які займаються такою діяльністю, -
караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю на строк до трьох років.".
4. У Законі України "Про поховання та похоронну справу" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 7, ст. 47) статтю 6 викласти в такій редакції:
"Стаття 6. Право громадян на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті
Усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті.
Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене у:
згоді чи незгоді на проведення патолого-анатомічного розтину;
згоді чи незгоді на вилучення органів та/або іншого анатомічного матеріалу;
побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації;
дорученні виконати своє волевиявлення певній особі;
іншому дорученні, що не суперечить законодавству.
Контроль за виконанням волевиявлення громадян про належне ставлення до їхнього тіла після смерті в частині щодо згоди на проведення патолого-анатомічного розтину, на вилучення органів та/або тканин тіла здійснюється згідно з законодавством відповідними органами виконавчої влади та виконавчими органами сільських, селищних та міських рад у межах їх повноважень.
Виконання волевиявлення громадян про належне ставлення до їхнього тіла після смерті в частині щодо кремації тіла, поховання в іншому населеному пункті здійснюється відповідно до закону.
Дії щодо тіла померлого повинні здійснюватися в повній відповідності з волевиявленням померлого, якщо не виникли обставини, за яких виконання волевиявлення трупного неможливе.
У разі якщо відсутнє волевиявлення померлого, вилучення органів та/або іншого анатомічного матеріалу здійснюється в порядку, встановленому законом.".
II. Прикінцеві та перехідні положення
1. Цей Закон набирає чинності через рік з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України після прийняття цього Закону у тримісячний термін:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про приведення законів України у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
розглянути доцільність створення спеціального центрального органу виконавчої влади України з питань трансплантації.
Голова Верховної Ради
України
В. ГРОЙСМАН
Нравится? Лайкни!
|